Закудикуватися — діалектне дієслово, що означає загубитися, заблукати, потрапити в безвихідне або важкодоступне місце.

1. (розм.) Почати кудикувати, почати вимовляти звук «кудику» (про зозулю).

2. (перен., розм., жарт.) Почати говорити щось незрозуміле, нечітке або невідповідне; заговорити не до речі.

Закудикатися — дієслово, що означає: 1. Заплутатися, ускладнитися, набути хаотичного або безладного стану (про думки, справи, ситуацію).

2. Рідко вживане значення: закрутитися, завертітися на одному місці (про рух).

Закудикати — почати куди́кати, видавати характерні звуки «куди-куди», як це робить зозуля.

Закугикатися — почати кугикати, тобто видавати характерні звуки, схожі на «ку-ку», як це робить зозуля; зазвичай вживається в переносному значенні про людину, яка починає говорити безглуздя, нісенітниці або поводитися неадекватно.

Закугикати — почати кугикати, видавати характерні звуки, подібні до «ку-ку», зокрема про зозулю.

Закувікатися — діалектне дієслово, що означає застрягти, застрявати в чомусь в’язкому, липкому (наприклад, у болоті, глибокому снігу, грязюці).

Закувікатися — у переносному значенні: потрапити у складну, незручну або безвихідну ситуацію, опинитися в халепі.

Закувікати — почати кувікати, видавати характерні звуки, подібні до «ку-ку» (переважно про зозулю).

1. Замкнутися, ізолюватися від зовнішнього світу, зачинитися десь надовго, часто для інтенсивної роботи, навчання або через небажання спілкуватися.

2. Стати менш рухливим, активним, втратити свободу дій через обставини або власний вибір (переносно).

3. (Рідк.) Заплутатися, потрапити в складну, безвихідну ситуацію.

1. Забити, закріпити кованими цвяхами, залізними смугами тощо; почати ковати щось.

2. Перен. Ущільнити, закрити щільно, замурувати (часто про воду, лід тощо).

3. Розм. Сильно вдарити, завдати удару.

4. Розм., перен. Покласти початок чомусь, започаткувати (часто про спів, розмову).