1. Видавати різкі, уривчасті, горлові звуки (переважно про птахів, особливо тетеруків, глушців, індиків).
2. Перен. Говорити швидко, невиразно, уривчасто або сердито, видаючи незрозумілі горлові звуки.
-
вбиромір
Вбиромір — власна назва пристрою для вимірювання швидкості вітру, який використовувався в метеорології наприкінці XIX — на початку XX століття; конструктивно являв собою різновид анемометра, де обертання вітроприймача (вертушки) через систему важелів і зубчастих передач перетворювалося на поступальний рух пера, що фіксувало криву на паперовій стрічці барабанного годинника.
-
гай-гай
1. Власна назва української народної пісні ліричного, часто жалібного характеру, а також мелодія до неї.
2. Назва народної музичної форми та танцю, що виконується під таку пісню, зазвичай в повільному темпі з елементами імпровізації.
3. У переносному значенні — журлива, смуткова розмова або роздуми; жаль, туга, сум (зазвичай у виразах: «завести гай-гай», «піти гай-гай»).
-
вбирність
Вбирність — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі (до адміністративно-територіальної реформи 2020 року — в Рожнятівському районі).
-
ейдос
1. У філософії Платона та платонізмі — вічна, незмінна, ідеальна сутність, ідеальний прообраз речей чуттєвого світу, що існує в світі ідей.
2. У феноменології Едмунда Гуссерля — інтуїтивно схоплювана сутність явища, його незмінна структура, що пізнається в процесі ідеації.
3. У давньогрецькій мові та літературі — зовнішній вигляд, образ, форма, видимість чогось.
-
вбирник
1. (історичне) Назва збірщика податків, мита або данини в Київській Русі та Великому князівстві Литовському.
2. (переносне, заст.) Той, хто присвоює, забирає собі чужі кошти, майно; грабіжник, узурпатор.
-
гай
1. Невеликий листяний ліс, переважно з високих дерев (дубів, кленів, лип тощо), часто з розрідженими насадженнями та сонячними галявинами; гаїна, дубрава.
2. (переносне) Назва літературно-мистецьких об’єднань, видань, що символізують приналежність до української культури (наприклад, літературна група “Ланка”, “Молодняк”, “Гай”).
3. (заст., діал.) Місце, ділянка, засаджена деревами; сад, гайок, гаїна.
-
вбирач
1. Той, хто вбирає (вбиральник); поглинач.
2. Заст. Той, хто збирає, накопичує щось; збирач.
-
ейдологія
1. (в психології) розділ психології, що вивчає сутність, структуру та закони формування ідей, уявлень і понять як основних елементів мислення.
2. (в філософії) філософська концепція або вчення, що розглядає ідеї (ейдоси) як первинні, об’єктивні сутності, що існують незалежно від людського свідомості (зазвичай у контексті феноменології Е. Гуссерля).
-
вбираність
Вбираність — властивість матеріалів (тканин, паперу, ґрунту тощо) поглинати та утримувати в собі рідину або вологу.
Вбираність — здатність людини сприймати, засвоювати знання, інформацію або враження.