• бревко

    1. (діал.) Те саме, що бревечко — зменшливе до бревно; невелике бревно, колода.

    2. (спорт.) Гімнастичний снаряд у вигляді круглого дерев’яного стрижня, закріпленого на стійках паралельно підлозі, що використовується для вправ на рівновагу (переважно в художній гімнастиці).

  • бревкання

    1. Діалогізм, що означає дію за значенням дієслова “бревкати” — видавати різкі, невиразні звуки (про тварин, зокрема про овець, кіз).

    2. Переносно — невиразна, незрозуміла або недоладна мова, белькотіння.

  • бревкало

    Бревкало — власна назва, що позначає персонажа з українського фольклору та народних казок, зокрема з циклу про вовка; це антропоморфний вовк, який часто постає як комічний, незграбний та легковірний персонаж, що потрапляє в кумедні ситуації.

    Бревкало — власна назва, що вживається як ім’я або прізвисько вовка в літературних творах, мультфільмах або інших художніх творах, створених на основі народних сюжетів.

  • бреве

    1. Короткий папський документ менш урочистого характеру, ніж булла, що видається з певною спрощеною процедурою для надання благодійності, призначення на посади, надання індульгенцій тощо; зазвичай запечатується червоним воском з відбитком персня Рибалки (перстень із зображенням святого Петра, що ловить рибу).

    2. У розширеному значенні — короткий офіційний документ, лист або послання, що має певну важливість.

  • брашпиль

    Брашпиль — судновий механізм з горизонтальним валом для підйому якоря (якірна лебідка) або для виконування інших такелажних робіт.

  • брашиз

    1. Власна назва українського видавничого дому, заснованого у 2018 році, що спеціалізується на виданні художньої, нон-фікшн та дитячої літератури, зокрема українських авторів та перекладів світових бестселерів.

    2. (У розмовному вживанні) Загальна назва для книг, виданих цим видавництвом, що часто асоціюються з високою якістю оформлення, увагою до деталей та сучасним підходом до підбору літератури.

  • брачка

    1. Те саме, що брак — шлюб, одруження (заст., діал.).

    2. Застосування чогось не за призначенням, неякісна або бракована річ; теж саме, що брак (заст., діал.).

    3. Уживається як власна назва села в Україні (наприклад, село Брачка на Хмельниччині).

  • брача

    Брача — власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає територією Тернопільської області.

    Брача — власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, Бучацькому районі (сучасному Чортківському районі).

  • брахіцефалія

    1. Антропологічна характеристика, що означає короткоголовість — будова черепа, при якій його поперечний діаметр становить понад 80,9% від поздовжнього діаметра (головний показник).

    2. У медицині — аномальне вкорочення мозкового відділу черепа, що може бути вродженою вадою розвитку.

  • брахіцефал

    1. Людина з короткою та широкою головою, у якої поперечний діаметр черепа становить понад 80,9% від його поздовжнього діаметра (за класифікацією в антропології).

    2. Представник групи народів або раси, для яких характерна брахіцефалія (короткоголовість).