вбирник

[ʋbɪrnɪk] Іменник

Буква:В

Значення

  1. (Історія) –

    (історичне) Назва збірщика податків, мита або данини в Київській Русі та Великому князівстві Литовському.

  2. (Юриспруденція) –

    (переносне, заст.) Той, хто присвоює, забирає собі чужі кошти, майно; грабіжник, узурпатор.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. вбирник, р. вбирника, д. вбирникові, з. вбирник, о. вбирником, м. вбирникові, к. вбирнику

Більше записів