1. Заблукати, збитися з дороги, потрапити в незнайоме місце, де важко орієнтуватися.
2. Переносно: втратити правильний напрямок у діяльності, думках, житті; помилитися у виборі шляху.
Словник Української Мови
1. Заблукати, збитися з дороги, потрапити в незнайоме місце, де важко орієнтуватися.
2. Переносно: втратити правильний напрямок у діяльності, думках, житті; помилитися у виборі шляху.
1. Завдати луди, тобто покрити тонким шаром олова (лудити).
2. Перен. Забруднити, замазати, заляпати щось.
1. Який має ознаки луду — гірської породи, що складається переважно з оксидів заліза, або пов’язаний з нею.
2. Який містить у собі луд, покритий лудом; забруднений частками луду.
Залубні — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
Залубеньки — власна назва села в Україні, розташованого в Бориспільському районі Київської області.
1. Один постріл з кількох гармат, рушниць або іншої стрілецької зброї, який відбувається одночасно або послідовно, але безперервно, за єдиною командою.
2. Переносно: одночасне або швидке, безперервне виконання якоїсь дії, споживання чогось (наприклад, пиття), висловлювання ряду слів або думок без пауз.
1. Одночасний постріл з кількох гармат, рушниць або іншої стрілецької зброї, а також одночасний запуск кількох ракет, снарядів тощо.
2. Перен. Раптова, потужна й одночасна поява, вияв чого-небудь у великій кількості (наприклад, залп оплесків, залп питань).
3. У спорті (перев. у футболі): потужний удар по м’ячу, зазвичай здалеку, що призводить до голу.
1. (про очі) ставати вологими, блискучими від сліз або сильного збудження; набувати виразу, властивого людині, що ось-ось заплаче або переживає сильне емоційне хвилювання.
2. (перен., про голос) набувати особливої м’якості, ніжності, тепла, часто від переповнюючого почуття.
1. Робити гладким, блискучим, лощеним; надавати лоску.
2. Перен. Прикрашати, утаманнювати, надавати привабливого, але часто поверхневого або оманливого вигляду.