Словник Української Мови
1. (про рідину) Відстоюватися, ставати прозорим після того, як мул, осад або завислі частинки опустилися на дно.
2. (перен., розм.) Заспокоюватися, приходити до стану рівноваги після хвилювання, сум’яття; стихати.
3. (розм.) Опускатися, осідати внаслідок власної ваги або тиску; ущільнюватися.
Який осідає, тобто опускається на дно або нижчу поверхню під власною вагою або внаслідок відстоювання.
Який накопичується, залишається на поверхні чогось у вигляді шару (наприклад, пил, мул, відкладення).
У геології та будівництві: який повільно опускається, поступово деформується під дією власної ваги або навантаження (про ґрунт, фундамент).
1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (заст., діал.) Місце, де щось осіло, скупчилося; осад, намул, нанос (наприклад, на дні водойми).
3. (перен., рідко) Те, що залишилося як слід, наслідок чогось; відгомін, спадщина.
1. Про коня або іншу тварину: на якого наділи сідло для їзди верхи.
2. Перен. Про територію, шлях, напрямок: такий, що перебуває під контролем, зайнятий кимсь, захоплений; опанований.
3. Рідко. Про людину: який сидить у сідлі, їде верхи.
1. Стан, коли щось або хтось має осідлану форму, вигляд; опуклість, горбистість.
2. У геології — властивість гірських порід мати опуклі, округлі форми вивітрювання, що нагадують спину осідланого коня.
1. Накинути, накласти сідло на коня або іншу тварину, приготувавши її для їзди.
2. Сісти верхи на коня або іншу тварину, щоб їхати; опанувати техніку верхової їзди.
3. Перен. Оволодіти ким-чимсь, підкорити собі, взяти під свій контроль; захопити та утримувати якусь позицію, перевагу.
4. Перен., розм. Стати основним об’єктом чи темою розмови, уваги, опанувати якусь галузь знань або навичку.
1. Отримати постійне місце проживання, влаштуватися десь на тривалий час, оселитися.
2. Зайняти якусь посаду, місце, утвердитися в певному становищі (часто з відтінком неодобрення).
3. (перен., розм.) Тривало перебувати десь, затриматися в якомусь місці.
1. Який має постійне місце проживання, не веде кочового способу життя (про людей, соціальні групи, народи).
2. Який постійно мешкає, перебуває на одному місці, не перелітає та не відлітає (про тварин, птахів).
3. Який пов’язаний з постійним проживанням на одному місці, характерний для такого способу життя.
Місце, де хтось осів, оселився на постійне проживання; постійне місце проживання, перебування або діяльності.
Місце, де знаходиться центр, резиденція якоїсь організації, установи, управління тощо; штаб-квартира.
У біології: природне середовище, в якому постійно мешкає певний вид рослин або тварин; ареал, екологічна ніша.
1. Властивість за значенням прикметника “осідлий”; постійне проживання на одному місці, у певній місцевості, протилежність кочівому способу життя.
2. Місце постійного проживання, перебування або розташування кого-, чого-небудь; осідок.