Словник Української Мови
1. (про тварин) такий, що має постійне місце проживання, не перелітний і не кочовий; осілий.
2. (перен., про людей, родини, роди) такий, що живе на одному місці довгий час, має тут постійне житло та господарство; корінний, давній мешканець певної місцевості.
1. Місце, де осів, оселився хтось; поселення, оселя.
2. Місце постійного перебування, розташування якоїсь установи, організації, діяльності тощо; штаб-квартира.
3. (у геології) Поклад корисних копалин, що утворився на місці внаслідок хімічних або фізичних процесів (на відміну від родовища, утвореного шляхом нагромадження мінеральної речовини).
4. (у біології) Місце постійного проживання певного виду тварин або рослин; ареал.
Осіївна — жіноче по батькові, утворене від чоловічого імені Осій (варіант імені Йосип).
1. Прізвище українського походження, що вказує на походження від імені Осій (Євсевій).
2. У міфології та фольклорі: персонаж, який може вказувати на сина чи нащадка міфічного, легендарного чи історичного носія імені Осій.
1. Дія за значенням дієслова “осікати” — обрізання гілок, сучків, пагонів у рослин для формування крони, покращення плодоношення або видалення пошкоджених частин.
2. (у техніці) Процес видалення задирок, облою, нерівностей на металевих або пластмасових виробах після лиття або обробки різанням.
3. (переносно) Різке, категоричне відкидання чогось, відмова від чогось; припинення (наприклад, осікання від шкідливих звичок).
1. (дієслово) Різко, рвучко відтягувати, відтягти щось, звичайно з зусиллям або різким рухом.
2. (дієслово, переносне значення) Різко переривати, припиняти чиюсь мову, дії; обривати, осадити когось.
3. (дієслово, застаріле) Відсікати, відрубувати (наприклад, гілку).
1. (розм.) Раптово зрозуміти щось, дійти розумом, збагнути; часто після періоду нерозуміння або вагань.
2. (перен., рідк.) Стати обережним, обачним; навчитися на власних помилках, отримати життєвий досвід.
1. Який має на собі сліди сіяння, покритий насінням або зерном, що було посіяне.
2. (переносно) Наповнений, сповнений, просякнутий чимось (часто про світло, радість, знання тощо).
3. (у спеціальному вжитку) Про місцевість, територію: яка була оброблена шляхом сіяння, засіяна.
1. Рослина родини злакових, однорічна кормова трава з тонким стеблом і вузьким листям, що вирощується на зелений корм і сіно; також відома як костриця лучна (Festuca pratensis).
2. Рідкісна застаріла назва роси, особливо ранкової, що впала на рослини.
1. Який перебуває під впливом, натхненням або духовним керівництвом особи на ім’я Сіян (Сіян-мудрець, Сіян-провидець) — зазвичай у контексті давньої слов’янської міфології, езотеричних вчень або фентезійної літератури.
2. У переносному значенні — просвітлений, осяяний високою мудрістю, істинним знанням або духовним світлом (використовується як узагальнюючий образний епітет, що походить від того ж міфічного джерела).