• оскалений

    1. Який має оскал; що виражає злість, загрозу або ненависть за допомогою оголеного зубного ряду.

    2. (перен.) Про різко виражене, неприховане проявлення чогось негативного (злості, ворожості тощо).

  • оскаленість

    1. Властивість за значенням прикметника “оскалений”; стан, коли щось викривлене, перекручене або має вигляд оскаленого.

    2. Висловлювання зневаги, глузування або ворожості, що проявляється у викривленні обличчя (наприклад, у посмішці, гримасі).

  • оскалина

    1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

    2. (діал., рідко) Те саме, що оскал — широка посмішка, коли видно зуби; усмішка, що обнажує зуби.

  • оскалити

    1. Розкрити рота, показуючи зуби (зазвичай з погрозою, злістю або ненавистю).

    2. (переносне значення) Виразити, виявити щось різке, вороже, злісне (про почуття, наміри тощо).

  • оскалитися

    1. Широко розкрити рот, показуючи зуби (зазвичай у виразі загрози, злості або лютості).

    2. Переносно. Про щось, що нагадує такий вираз, наприклад: тріщина в стіні оскалилася темрявою.

  • оскалнутися

    1. (дієслово) Різко, зловісно посміхнутися, оголивши зуби; викривити обличчя у гримасі, що нагадує звіриний оскал.

    2. (переносне значення) Проявити впертість, зухвалість, відкритий виклик або неприховану ворожість у своїй поведінці, словах.

  • оскалок

    1. (геологія) Великий уламок гірської породи, що утворився внаслідок руйнування скелі або масиву; відколотий шматок каменя.

    2. (переносне значення) Уламок, залишок, фрагмент чогось більшого, цілого (наприклад, пам’яті, знання, минулого).

  • оскальнутися

    1. Різко відхилитися вбік, зіскочити з чогось, зробити несподіваний рух, що може призвести до падіння або втрати рівноваги (зазвичай про ногу, копито тощо).

    2. Переносно: невдало висловитися, помилитися в словах, сказати щось не те, що хотів, або не так, як слід.

  • оскальпований

    1. Про людину: такий, з якого знято скальп (шкіру з волоссям з голови) як військовий трофей або акт помсти.

    2. Переносно: такий, що зазнав повного розгрому, нищівної поразки або пограбування.

  • оскальпованість

    Оскальпованість — стан, коли людина позбавлена шкіри голови разом з волоссям (скальпу) внаслідок навмисного каліцтва або ритуальної дії.