осідаючий

[osidɑjut͡ʃɪj] Прикметник

Буква:О

Значення

  1. (Фізика) –

    Який осідає, тобто опускається на дно або нижчу поверхню під власною вагою або внаслідок відстоювання.

  2. (Геологія) –

    Який накопичується, залишається на поверхні чогось у вигляді шару (наприклад, пил, мул, відкладення).

  3. (Геологія) –

    У геології та будівництві: який повільно опускається, поступово деформується під дією власної ваги або навантаження (про ґрунт, фундамент).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. осідаючий, р. осідаючого, д. осідаючому, з. осідаючого, о. осідаючим, м. осідаючім

Більше записів