осідаючий
[osidɑjut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:О
Значення
- (Фізика) –
Який осідає, тобто опускається на дно або нижчу поверхню під власною вагою або внаслідок відстоювання.
- (Геологія) –
Який накопичується, залишається на поверхні чогось у вигляді шару (наприклад, пил, мул, відкладення).
- (Геологія) –
У геології та будівництві: який повільно опускається, поступово деформується під дією власної ваги або навантаження (про ґрунт, фундамент).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. осідаючий, р. осідаючого, д. осідаючому, з. осідаючого, о. осідаючим, м. осідаючім