Відчувати досаду, роздратування, невдоволення через невдачу, неприємність або чиїсь дії; сумувати, журитися з приводу чогось.
Застаріле: завдавати комусь досади, ображати, дратувати когось.
-
досадно
1. Прислівник, що виражає почуття досади, роздратування або незадоволення через невдачу, неприємність або несподівану перешкоду; так, що викликає досаду.
2. (У значенні присудкового слова) Про стан, коли відчувається досада; прикро, шкода.
-
досадний
1. Який викликає досаду, роздратування, прикрість; неприємний, дратівливий.
2. Який викликає жаль, шкоду через невдачу, несприятливий результат; невдалий, прикро-жалісний.
-
досадливо
1. Прислівник до слова “досадний”, що означає: виражаючи досаду, роздратування або легке невдоволення; з досадою.
2. Прислівник, що вказує на дію або стан, який викликає почуття досади, жалю, розчарування; прикрo, шкoдливо.
-
досадливий
1. Який викликає досаду, незадоволення, роздратування; неприємний, дратівливий.
2. Який виражає досаду, роздратування; сповнений досади.
-
досадитися
1. Дістатися, дійти до когось, чогось з великими труднощами, з великим зусиллям, часто з негативним відтінком виснажливості або небажаності цього процесу.
2. (Розм.) Потрапити кудись, опинитися десь (часто небажано або випадково).
-
досадити
1. Завдати комусь досади, неприємності; роздратувати, розгнівати своїми вчинками або словами.
2. (рідк.) Зашкодити, нашкодити чомусь, спричинити збиток.
-
досаджуватися
1. (до кого, чого) Доводити себе до стану досади, роздратування через когось або щось; сердитися, злитися.
2. (рідко) Завдавати собі клопоту, турбувати себе чимось.
-
досаджувати
1. Завдавати комусь неприємностей, клопоту, турбувати своїми витівками або нав’язливістю; докучати.
2. (рідше) Викликати почуття досади, роздратування; сердити, дратувати.
-
досаджений
1. Який перебуває у стані досади, роздратування або незадоволення через невдачу, неприємність або чиїсь дії; роздосадований.
2. (заст.) Який зазнав прикрості, шкоди; потерпілий.