Відчувати досаду, роздратування, невдоволення через невдачу, неприємність або чиїсь дії; сумувати, журитися з приводу чогось.
Застаріле: завдавати комусь досади, ображати, дратувати когось.
досадувати
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Це ж безглуздя — замість, відіспавшися після безсонної ночи, сісти до звичної й цікавої праці, тинятись аж до синього вечора містом, ніби намагаючись обдумати щось важливе й невідкладне, коли, власне, й нема про що думати; а тепер, як і напередодні, проштовхуватись до цих широких дверей, за якими не знать з чого обгорне його досада… А на кого ж, як не на себе, може він досадувати сьогодні? Адже цього вечора ніхто не вмовляв його сюди йти; це його власне бажання й воля… «Бажання!» — криво посміхнувся Іван Семенович, обережно згортаючи й ховаючи квитка до кишені.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: дієслово () |