Древослів

Словник Української Мови

  • запаска

    1. Традиційний елемент українського жіночого народного костюма — поясна спідниця, зазвичай з вовняної або полотняної тканини, яку носили поверх понітки або плахти, обгортаючи навколо талії та закріплюючи спереду.

    2. Широкий довгий шматок тканини (наприклад, полотна), який використовували як поясну спідницю, а також для покриття голови, загортання чи інших господарських потреб.

    3. У переносному значенні — про людину, яка часто змінює свої погляди, переконання або союзників; перекидень, конформіст.

  • запасець

    1. Зменшувально-пестлива форма до слова “запас” — невелика кількість чогось, заготовлена про запас, у резерв.

    2. (у лісівництві) Частина лісової ділянки, виділена для накопичення та збереження деревини; ліс, що вирощується для майбутнього заготівель.

  • запасений

    1. Який має запас чогось, запасну частину або запасні матеріали; обладнаний запасом.

    2. Такий, що заготовлений, збережений на потрібний випадок у резерві; запасний.

    3. Розм. Про людину: який має міцну статуру, тілобудову; кремезний, дужий.

  • запасатися

    1. Збирати, накопичувати щось у великій кількості для майбутнього використання; робити запаси чогось.

    2. Набувати, забезпечувати себе чимось у достатній мірі, заздалегідь готуючись до чогось.

  • запасати

    1. Збирати, накопичувати щось у великій кількості для майбутнього використання; робити запаси.

    2. Заготовляти продукти харчування шляхом особливої обробки (соління, квашення, сушіння тощо) для тривалого зберігання.

    3. (переносне значення) Набувати, накопичувати знання, враження, сили тощо для подальшого застосування.

  • запасання

    1. Дія за значенням дієслова “запасати” — накопичення, збирання чи заготовлення чогось у резерв, на майбутнє.

    2. (у техніці) Процес створення запасу міцності в конструкції, коли розрахункові навантаження чи параметри роботи перевищують очікувані експлуатаційні.

  • запас

    1. Те, що заготовлено, накопичено для майбутнього використання; резерв, сховище.

    2. Кількість чогось, що є в наявності, у розпорядженні; наявні ресурси.

    3. У військовій справі — матеріальні цінності (зброя, боєприпаси, продовольство, обмундирування тощо), що зберігаються для забезпечення дій військ.

    4. У техніці — додаткова кількість чогось, що забезпечує безпеку, надійність або резерв часу; запас міцності.

    5. У розмовній мові — велика кількість, надлишок чогось.

  • запарювачка

    1. Кухонний пристрій для приготування чаю, що складається з двох частин: посудини для заварювання та підставки-грілки, яка підігріває заварку за допомогою свічки або електрики для підтримання оптимальної температури.

    2. Рідкісне позначення спеціальної посудини (зазвичай керамічного чайничка) для заварювання чайного листа окремо від води, з подальшим розливанням настоянки через носик у чашки.

  • запарювач

    Запарювач — пристрій для приготування чаю, який складається з двох частин: чашки та фільтра-ситечка з кришкою, у якому запарюють чайні листки.

    Запарювач — спеціальна посудина (зазвичай скляна, керамічна або фарфорова) з вбудованим ситечком і кришкою, призначена для ручного заварювання листового чаю, трави або кави шляхом настоювання.

  • запарюватися

    1. (про рослини, особливо чай) Набувати певних властивостей, насичуватися ароматом і смаком внаслідок заливання окропом або парою; заварюватися.

    2. (розм.) Сильно розпарюватися, грітися (наприклад, у лазні), до стану просапання.

    3. (перен., розм.) Ставати надмірно збудженим, нервовим, запальним через тривале перебування в напруженій, стресовій ситуації або в душному приміщенні.