Древослів

Словник Української Мови

запаска

Буква

1. Традиційний елемент українського жіночого народного костюма — поясна спідниця, зазвичай з вовняної або полотняної тканини, яку носили поверх понітки або плахти, обгортаючи навколо талії та закріплюючи спереду.

2. Широкий довгий шматок тканини (наприклад, полотна), який використовували як поясну спідницю, а також для покриття голови, загортання чи інших господарських потреб.

3. У переносному значенні — про людину, яка часто змінює свої погляди, переконання або союзників; перекидень, конформіст.

Приклади вживання

Приклад 1:
Червона запаска, червоні чоботи, червоний, як жар, пояс, — усе блищало й сяло проти вранішнього сонця, як щире золото. Карпо задивився на те диво, а віз вискочив уже одним колесом на крутий горбок.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Приклад 2:
Запаска шовкова, морева; каламайковий пояс, та як пiдпережеться, так так рукою i обхватиш, — ще ж то не дуже i стягнеться. Хусточка у пояса мережована i з вишитими орлами, i, ляхiвка з-пiд плахти тож вимережована й з китичками; панчiшки синi, суконцi, i червонi черевички.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |

Більше записів