Словник Української Мови
1. Надавати офіційного підтвердження, посвідчувати правильність або справжність чогось; засвідчувати підписом або печаткою.
2. (У діловодстві) Ставити відмітку про перевірку, контроль або відповідність документа; засвідчувати візу.
3. (Застаріле) Давати запевнення, переконувати когось у чомусь; запевняти.
Завіряння — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.
1. Властивий завірюсі, характерний для неї; такий, що має місце під час завірюхи.
2. Переносно: бурхливий, неспокійний, повний подій, пристрастей або суперечок.
1. (Про погоду) Такий, що супроводжується завірюхою, сильним снігопадом з вітром; завірюшний.
2. (Перен., розм.) Такий, що створює метушню, суєту, непорядок; метушливий.
1. Сильна хуртовина зі снігом, що супроводжується різким вітром, часто з раптовими поривами та зміною напрямку; буран, заметіль.
2. Переносно: бурхливі події, метушня, тривожний час, що супроводжується плутаниною або небезпекою.
1. (про тварин, особливо про собак) Ставати ворожими, агресивними, налаштовуватися один проти одного; починати ворогувати, сваритися.
2. (переносно, розмовне) Вступати в гостру суперечку, сварку, конфлікт; починати ворогувати з кимось.
1. Надавати чомусь юридичної сили, засвідчувати справжність чогось офіційним чином, закріплюючи печаткою або підписом.
2. (переносно) Підтверджувати, посвідчувати щось, робити беззаперечним, остаточним.
1. Дія за значенням дієслова “завірчувати” — процес надання документам, підписам чи іншим об’єктам юридичної сили шляхом засвідчення їх вірності, справжності або відповідності певним вимогам уповноваженою особою (наприклад, нотаріусом).
2. Результат такої дії — засвідчений, офіційно підтверджений документ, підпис або інший об’єкт, що набув юридичної сили після відповідної процедури.
1. (у палеонтології) стосовний до завіри, що належить до цього роду викопних ссавців.
2. (у геології) стосовний до завірського ярусу, що належить до нього або утворився в цей період.
Завірки — власна назва збірки українських народних замовлянь, заклинань та молитов, записаних і виданих письменником Іваном Малковичем у 2004 році.
Завірки — узагальнююча назва для текстувань обрядово-магічного характеру (замовлянь, заклинань, молитов), що мають на меті захистити, зцілити або забезпечити успіх у житті, часто поєднаних із певними діями; синонім до слів «замова», «закляття».