Словник Української Мови
1. Рід рослин родини жовтецевих (Ranunculaceae), що включає багаторічні трави з бульбоподібними коренями, пальчасто-роздільними листками та характерними квітками зі шпорцем; поширені у Європі та Азії, часто ранньоцвітучі (напр., рястка порожниста, рястка бульбиста).
2. Народна назва деяких видів рослин роду рястка (Corydalis), які в науковій номенклатурі мають офіційну назву “ряст”.
Стосується оториноларингології — галузі медицини, що вивчає будову, функції та захворювання вуха, носа, горла (глотки, гортані), а також суміжних ділянок голови та шиї.
1. Який має на меті порятунок, збереження когось або чогось від небезпеки, лиха, знищення.
2. Який приносить порятунок, допомагає уникнути небезпеки або вирішити складну ситуацію.
3. У складі назв спеціальних засобів, закладів, служб, призначених для надання допомоги в небезпечних ситуаціях (наприклад, рятівний круг, рятівна служба).
Галузь медицини, що вивчає будову, функції та захворювання вуха, горла, носа, а також суміжних ділянок голови та шиї.
Впасти в стан повного заціпеніння, остовпіння від раптового жаху, подиву чи здивування; заніміти від сильного емоційного потрясіння.
1. Той, хто рятує когось від небезпеки, лиха, смерті.
2. Про Бога, ікону, святого тощо, які, за релігійними уявленнями, дарують спасіння, захищають від біди.
3. Той, хто надає допомогу в скрутному становищі, виводить з труднощів.
Втратити здатність рухатися або діяти від раптового сильного переляку, здивування, подиву; заніміти, заціпеніти.
1. Жінка або дівчина, яка рятує когось від небезпеки, знищення, лиха; жіночий відповідник до слова “рятівник”.
2. (переносне значення) Те, що приносить порятунок, визволення від чогось негативного (наприклад, від відчаю, скрутного становища).
3. (капіталізоване, як власна назва) Традиційна назва великої дерев’яної лодки (байдака, дуба) на Дніпрі та його притоках, яка використовувалася для рибальства та перевезень.
1. Який перебуває в стані глибокої здивованості, збентеження або страху, що позбавляє здатності діяти; заціпенілий, приголомшений.
2. Який виражає такий стан або свідчить про нього.
1. Який стосується рятування когось, чогось або призначений для цього.
2. Який має на меті вивести когось із скрутного становища, уникнути небезпеки, несприятливих наслідків.