Словник Української Мови
Переставати існувати, гинути, руйнуватися до кінця, перетворюватися на щось непотрібне або на ніщо.
Втрачати свої характерні властивості, якості, розчинятися в чомусь, втрачати самостійність.
Про хворобу, явище тощо: припинятися, зникати, переставати діяти або існувати.
1. Позбавляти життя, убивати, винищувати (про живих істот).
2. Повністю руйнувати, розбивати, розламувати щось на дрібні частини, робити непридатним для використання або існування.
3. Ліквідувати, припиняти існування чогось абстрактного (явища, якості, почуття тощо).
4. Витрачати, марнувати, використовувати без користі (часто про час, сили, ресурси).
5. У математиці — перетворювати на нуль, обнуляти.
1. Властивість за значенням дієслова “знищувати”; здатність бути знищеним, руйнованим або повністю витраченим.
2. (у техніці, екології) характеристика матеріалу, продукту або речовини, що визначає, наскільки легко вона може бути утилізована, розкладена або знищена без шкоди для навколишнього середовища.
1. Дія за значенням дієслова “знищувати”; повне руйнування, ліквідація, приведення до стану непридатності або неіснування.
2. (у військовій справі, техніці) Приведення ворожих сил, об’єктів, техніки або боєприпасів у стан, що робить їх нездатними до виконання бойових або функціональних завдань.
3. (у біології, екології) Повне викорінення, вимирання виду живих організмів на певній території або повсюдно.
1. Такий, що може бути знищений, знищенню; який підлягає знищенню або руйнуванню.
2. (у спеціальних галузях) Такий, що призначений для одноразового використання з подальшим утилізуванням або ліквідацією (наприклад, про медичні інструменти, посуд тощо).
1. (у військовій термінології) Так, що має на меті знищення противника, його техніки або об’єктів; з руйнівною, смертельною силою. Наприклад: діяти знищувально, завдати знищувального удару.
2. (у переносному значенні) Надзвичайно інтенсивно, нищівно, з повним розгромом або розгромною силою. Наприклад: критика прозвучала знищувально.
Який призначений для знищення, має здатність знищувати.
Який характеризується прагненням до повного винищення, розправи; спустошливий, нищівний.
1. Перестати існувати, повністю зникнути, зазнавши руйнування або знищення.
2. Загинути, зазнавши поразки, бути винищеним (про живих істот, війська тощо).
3. Розпастися, прийти в повну непридатність, зіпсуватися (про предмети, матеріали).
4. (у переносному значенні) Втратити внутрішню силу, енергію, морально впасти; змарніти.
1. Повністю ліквідувати, зробити так, щоб щось перестало існувати; знищити дощенту.
2. Убити, позбавити життя; винищити.
3. Сильно пошкодити, зруйнувати, призвести до непридатного стану.
4. Розтратити, марно витратити, втратити (гроші, час, сили тощо).
5. У математиці — зробити нульовим коефіцієнт при невідомому в рівнянні шляхом додавання або віднімання іншого рівняння.
1. Дія за значенням дієслова “знищити”; повне руйнування, ліквідація, виведення з ладу чого-небудь, спричинення загибелі когось.
2. (у переносному значенні) Повне скасування, ліквідація явища, стану, почуттів тощо.
3. (у біології, екології) Повне викорінення, вимирання виду рослин або тварин на певній території або повсюдно.
4. (військ.) Ураження противника, його живої сили, техніки, споруд до такого стану, коли вони втрачають здатність до бойових дій.