1. (діалектне, західні регіони) Швидко йти, бігти, поспішати; часто з відтінком невпорядкованості рухів.
2. (переносне значення, розмовне) Квапитися, поспішати виконати щось, метушитися.
-
домосідка
Жінка або дівчина, яка багато часу проводить удома, віддає перевагу домашньому вогнищу та сімейному затишку, рідко відвідуючи громадські місця чи розваги.
Людина жіночої статі, схильна до осілого способу життя, яка не любить або уникає далеких поїздок, подорожей.
-
й
1. Сполучник, що вживається для зв’язку однорідних членів речення або частин складного речення, виражає з’єднання, перелік; те саме, що “і”.
2. Форма сполучника “і”, що вживається після слів, які закінчуються голосним звуком, для уникнення зіткнення голосних.
-
домосід
1. Людина, яка багато часу проводить удома, віддає перевагу домашньому затишку та рідко виходить у громадські місця або розважається поза домом.
2. Людина, яка не любить відлучатися з дому, уникає подорожей, відвідування гостей тощо.
-
домострой
1. Назва пам’ятки давньоруської писемності XVI століття, що є збірником правил, повчань і порад щодо ведення домашнього господарства, релігійного, сімейного та громадського життя.
2. (переносно) Консервативний, патріархальний уклад сімейного життя, заснований на суворому авторитеті та беззаперечній владі глави родини.
-
доморядник
1. Той, хто займається доморядництвом; власник невеликого присадибного господарства, городник.
2. Заст. Той, хто живе в доморядстві, у своєму господарстві; домогосподар.
-
домороб
1. Власна назва українського народного промислового підприємства (кооперативу), що діяло у Львові в 1930-х роках і спеціалізувалося на виробництві та продажу художніх виробів, сувенірів, меблів тощо.
2. Загальна назва художніх виробів (різьблення, вишивка, кераміка), створених народними майстрами, часто вживається як синонім до понять “народне мистецтво”, “художній виріб домашнього промислу”.
-
домоправителька
1. Жінка, яка керує домашнім господарством, завідує домашніми справами та має нагляд за обслугою в будинку, особливо в заможній сім’ї або маєтку.
2. Заст. Господиня дому, жінка, яка веде домашнє господарство; дружина.
-
домоправитель
Особа, яка керує домашнім господарством, має нагляд за порядком у домі та обслуговуванням, часто наймана для цього.
Застаріле позначення чоловіка як голови сім’ї, господаря дому.
-
домонтарство
1. Власна назва українського релігійного руху та церковної організації, що виникла в Галичині наприкінці XIX століття, заснованого отцем Іваном (Йоаном) Наумовичем; спрямований на поширення православ’я серед греко-католиків та захист української національної ідентичності.
2. Історичний термін для позначення сукупності ідей, діяльності та прихильників цього руху, який поєднував релігійну (перехід з унії в православ’я) та національно-культурну складові.