1. Видавати дзвінкі, мелодійні звуки, подібні до дзенькоту (про металеві предмети, скло тощо).
2. Перен. говорити легковажно, пусто, багато і без змісту; теревенити.
-
клинець
1. Те саме, що клінець — невеликий дерев’яний клин, застромок, дерев’яна або металева шпилька для кріплення, розколювання чи регулювання щільності з’єднання деталей.
2. Рідкісне позначення для людини, яка живе або походить із села Клинів (Клинець) або має прізвище, пов’язане з цією назвою.
3. У техніці та промисловості — спеціальна деталь, формою нагадує клин, що використовується в механізмах, інструментах або як елемент конструкції.
-
дзелень-дзень
Дзелень-дзень — власна назва, що позначає звуконаслідувальне слово для передачі дзвінкого, мелодійного звучання, зокрема дзвону дзвіночків, брязкання металевих предметів або схожого високого, прозорого звуку.
-
клинда
1. Рідкісне прізвище українського походження.
2. У місцевій топоніміці — неофіційна назва окремих урвищ, скель або пагорбів, що мають характерну клиноподібну форму (переважно в західних регіонах України).
-
дзелень
1. Вигук, що імітує дзвінкий, різкий звук, подібний до дзвону металу або скла.
2. Власна назва села в Україні, зокрема села Дзелень у Хмельницькій області.
-
клинальний
1. (у лінгвістиці) Який стосується клітини (найменшої значущої частини слова в граматиці деяких мов, що не збігається з морфемою), властивий клітині.
2. (у літературознавстві) Який має форму кліні (короткого вірша-епіграми, часто сатиричного), властивий кліні.
-
дзеленчатися
Дзеленчатися — діалектне дієслово, що означає дзвеніти, брязкати, видавати різкі металеві звуки (наприклад, при ударі посуду, зброї тощо).
-
клин-баба
1. Народна назва кам’яної баби — антропоморфної кам’яної стели (пам’ятника), спорудженої кочівниками (переважно половцями) у причорноморських степах у XI–XIII століттях.
2. Розмовна назва великого, грубо обтесаного кам’яного стовпа або брили, що нагадує людську постать, яку в давнину встановлювали як прикордонний, дорожній чи поховальний знак, або як ідола.
-
клин
1. Загострений з одного кінця дерев’яний або металевий стрижень, що забивається в щілину для розколювання, кріплення чи регулювання щільності з’єднання.
2. Ділянка поля, лісу або іншої земельної площі, що має форму трикутника або видовженого загостреного прямокутника.
3. Військовий стрій або бойовий порядок у формі трикутника, загостреного в бік противника.
4. Переносно: те, що роз’єднує, розколює щось єдине (наприклад, соціальну групу, територію).
5. У техніці: деталь, інструмент або пристрій клиноподібної форми для розпірки, кріплення, регулювання зазору тощо.
6. У географії: вузька смуга землі одного типу, що вклинюється в іншу (наприклад, лісовий клин у степу).
7. У сільському господарстві: частина снопа, жменя колосся, яку відокремлюють під час молотьби.
-
дзеленчати
1. Видавати дзвінкі, мелодійні звуки, подібні до дзвону дзвіночків або брязкання металевих предметів (зазвичай про спів пташок, особливо жайворонка).
2. Розмовно-поетичне: голосно, дзвінко і радісно сміятися; дзвеніти сміхом.