1. Стан, який виникає внаслідок збезчещення; втрата честі, ганьба, безчестя.
2. (у переносному значенні) Поруханий, пошкоджений стан чогось (наприклад, моральних принципів, закону), що призводить до втрати поваги, авторитету.
-
збезчещення
1. Позбавлення честі, ганьба, безчестя; дія за значенням дієслова “збезчестити”.
2. Стан, коли людина позбавлена честі, опинилася в безчесному становищі; ганьба, безчестя.
-
збезчещений
1. Позбавлений честі, гідності, доброго імені; опозорений, зганьблений.
2. Підданий нарузі, приниженню; той, чию гідність було уражено.
3. (переносно) Про те, що втратило первинну цінність, повагу або святість; осквернений, опоганений.
-
збезчеститися
Втратити честь, добру репутацію; опинитися в ганебному становищі, осоромитися.
-
збезчестити
1. Позбавити честі, доброго імені; опозорити, ганьбити.
2. Завдати образу, приниження; знеславити.
3. (застаріле) Позбавити дівоцтва, цноти.
-
збезсилітися
Втратити сили, стати безсилим, знемогтися.
Втратити енергію, інтенсивність, активність; послабити, зменшитися (про явища, процеси, почуття тощо).
-
збезсиліти
Втратити сили, стати безсилим, знемогтися.
Втратити владу, вплив або здатність діяти; стати безпорадним.
-
збезсиліло
1. Втратило силу, енергію, здатність діяти; стало безсилим, немічним.
2. (Переносно) Втратило інтенсивність, активність, міць (про явища, процеси тощо).
-
збезсилілий
1. Який втратив сили, здатність діяти; виснажений, знеможений.
2. Який позбавлений могутності, влади або впливу; безсилий.
3. (Переносно) Позбавлений енергії, інтенсивності, виразності (про мову, стиль тощо).
-
збезсилитися
Втратити сили, стати безсилим, знемогтися.
Втратити енергію, інтенсивність, активність; послабитися, зменшитися за силою (про явища, процеси, почуття тощо).