Словник Української Мови
1. Прісноводна риба родини коропових з потовщеним, високим тілом, великою лускою та двома вусиками біля рота, що має промислове значення та розводиться у ставках; сазан (Cyprinus carpio).
2. Рід риб родини коропових, до якого належить короп звичайний.
1. Який стосується очищення кори дерев або призначений для цього процесу.
2. Який стосується видалення кірки (луски) з поверхні металу, каменю тощо.
Історична професія: робітник, який займався зняттям кори зі спиляних дерев (наприклад, для підготовки деревини до сплаву або подальшої обробки).
Техніка: пристрій, машина або знаряддя для механічного обдирання кори з колод, гілок або стовбурів дерев.
Який стосується обдирання кори, призначений для зняття кори з деревини.
1. (геологія) Мінерал, проміжний за складом між плагіоклазом і гіперстеном, що утворюється в результаті реакції між ними в глибинних гірських породах під високим тиском.
2. (астрономія) Гіпотетична астрономічна структура навколо зірки, сформована з пилу та речовини, яка може бути попередником формування планетарної системи; протопланетний диск.
1. (астрономія) гіпотетичний хімічний елемент, який, за припущеннями вчених на початку XX століття, мав утворювати зовнішні шари сонячної корони; пізніше з’ясовано, що спектральні лінії, що їх приписували коронію, належать високоіонізованому залізу.
2. (історичне) назва монети різних країн, що походить від зображення на ній корони (наприклад, австро-угорська, чехословацька, данська, норвезька, шведська, естонська крона).
1. В астрономії: невелике сузір’я Південної півкулі, розташоване між сузір’ями Стрільця та Скорпіона; сузір’я Південної Корони (лат. Corona Australis).
2. В давньогрецькій міфології: одна з німф, дочка коринфського царя Корінта або фіванського героя Флегія, кохана Аполлона, мати Асклепія.
1. Про монарха: приймати корону, проходити обряд коронації, ставати царем, королем або імператором в результаті офіційної церемонії.
2. Перен. Отримувати вище визнання, найвищий титул у певній галузі; бути проголошеним переможцем, чемпіоном.
1. Урочисто надівати корону на голову монарха під час церемонії вступу на престол, інтронізації; проголошувати когось королем, царем, імператором тощо.
2. Переносно: визнавати когось найкращим, першим у певній галузі, давати комусь вищу оцінку, звання (наприклад, коронувати чемпіона).
3. У спорті: завершувати атаку, комбінацію ударом, який приносить гол (переважно у футболі).
4. Заст. або спец. Увінчувати, завершувати щось, додавати щось як вищу, завершальну частину.
1. Урочиста церемонія вступу монарха на престол, під час якої на нього покладають корону як символ влади; акт коронування.
2. Перен. Увінчання, завершення чого-небудь урочистим актом, надання вищого статусу, найвищої відзнаки.
3. У спорті (зокрема в боксі): офіційне визнання переможцем чемпіонату, надання титулу чемпіона.