Словник Української
Аламан — історична назва кримськотатарського військового загону, який здійснював грабіжницькі набіги на сусідні землі, зокрема українські території в XV–XVIII століттях.
Аламан — у сучасній українській мові (переважно в історичній літературі та фольклорі) — учасник такого набігу, грабіжник, мародер.
Аламозит — власна назва села в Україні, що розташоване в Білгород-Дністровському районі Одеської області.
1. Держава в Південно-Східній Європі, на Балканському півострові, що межує з Чорногорією, Косовом, Північною Македонією та Грецією, а також має вихід до Адріатичного та Іонічного морів; офіційна назва — Республіка Албанія.
2. Історична область на західному узбережжі Балканського півострова, населена переважно албанцями, територія якої збігається з сучасною державою Албанія та частково іншими регіонами.
1. Створений, розроблений або поширений спільно Албанією та Італією; що стосується обох цих країн, їхніх взаємодій або співпраці.
2. Що поєднує в собі ознаки, елементи або впливи албанської та італійської культур, мов, історії тощо.
3. Належний до етнічної групи албанців, яка проживає на території Італії (зокрема, історично в південних регіонах), або до їхньої мови та культури.
1. (у математиці) Набувати властивостей, структури або форми, характерних для алгебраїчних об’єктів; піддаватися опису або дослідженню засобами алгебри.
2. (переносно) Піддаватися формалізації, зведенню до чіткої системи правил або логічних співвідношень, аналогічних математичним.
1. Фахівець з алгебри, математик, який спеціалізується на дослідженні в галузі алгебри.
2. Учень або послідовник алгебраїчної школи в математиці, представник певного напрямку в алгебрі.
1. Жінка, яка спеціалізується на вивченні та дослідженні алгебри — розділу математики, що займається узагальненням та вивченням операцій над математичними об’єктами (числами, векторами, матрицями тощо) та їх властивостей.
2. Учений-математик жіночої статі, фахівець у галузі алгебри.
1. Властивість математичного об’єкта (наприклад, числа, функції, рівняння) бути алгебраїчним, тобто задовольняти деякий алгебраїчний рівняння з цілими коефіцієнтами.
2. Узагальнено — належність до алгебри як розділу математики, що вивчає загальні властивості операцій над величинами, або характер, властивий алгебраїчним методам та підходам.
1. Процес застосування алгебраїчних методів, понять і символіки для дослідження та розв’язання задач у різних галузях математики (наприклад, в геометрії, аналізі) або інших науках.
2. У філософії та методології науки — тенденція до формалізації знання, зведення різноманітних явищ і процесів до абстрактних математичних моделей, що описуються мовою алгебри.
1. (про математичний вираз, рівняння, задачу тощо) Перетворений, записаний або сформульований у формі, властивій алгебрі, з використанням алгебраїчних символів, операцій та методів.
2. (у ширшому сенсі) Підданий формалізації або строгому логічному опису за зразком алгебраїчних систем, коли складні явища або процеси представлено у вигляді системи символів, співвідношень і правил.