• затято

    1. (від дієслова “затяти”) у спосіб, що свідчить про завзятість, рішучість, непохитність; міцно, твердо, непохитно.

    2. (від дієслова “затяти”) у спосіб, що свідчить про завзяту впертість, упертість; уперто, вперто.

  • затятися

    1. Завзято, наполегливо почати робити щось, з великим запалом віддатися якійсь справі або діяльності.

    2. Заперечувати щось, наполягати на своєму, вперто не погоджуватися з кимось або з чимось.

    3. Розпочати запеклу бійку, сутичку або сварку; завзято вчепитися один за одного.

  • затятий

    1. Який має надзвичайно сильну прихильність до чого-небудь, захоплюється чимось до крайності; палкий, запеклий.

    2. Який виявляє непереборну наполегливість, упертість у чомусь; дуже завзятий.

    3. Який свідчить про крайню ступінь пристрасті, завзяття або упертості.

    4. Застаріле: який затятий у боротьбі, запеклий (про ворога).

  • затяти

    1. Розрізати, розсікти щось тверде, застосовуючи значну силу (зазвичай про удар зброєю).

    2. Зробити зарубку, насічку, заглиблення на чомусь за допомогою удару різальним знаряддям.

    3. Перен. Різко та категорично заявити, висловити щось, наголосити на чомусь без можливості відступу.

  • затямлюватися

    Запам’ятовувати щось, засвоювати, закріплювати в пам’яті.

    Розуміти, усвідомлювати щось, робити для себе висновок.

  • затямлювати

    1. Запам’ятовувати щось, робити так, щоб інформація закріпилася в пам’яті; засвоювати.

    2. Розуміти, усвідомлювати суть чогось; доходити розумом.

  • затямитися

    1. Розуміти, усвідомлювати щось; збагнути, зрозуміти суть справи або ситуації.

    2. Запам’ятати, засвоїти, зафіксувати щось у пам’яті.

    3. (У розмовній мові) Помітити, побачити когось або щось, звернути на щось увагу.

  • затямити

    1. Запам’ятати, засвоїти, закріпити в пам’яті (щось почуте, побачене, вивчене).

    2. Зрозуміти, усвідомити, збагнути суть чогось.

  • затяжчик

    1. (іст.) Особа, яка займалася затягуванням (обробкою) шкір у шкіряному виробництві; чинбар.

    2. (перен., розм.) Той, хто навмисно затягує, уповільнює виконання якоїсь справи, ухвалення рішення тощо.

  • затяжно-скобовий

    1. (у техніці) Який стосується способу з’єднання деталей за допомогою затяжних скоб, що забезпечують міцне та надійне кріплення.

    2. (у будівництві) Який характеризує конструкцію або вузол, де застосовано скоби для затягування та фіксації елементів.