Словник Української
1. (у біології, екології) Пов’язаний з алелопатією, тобто взаємним впливом рослин, мікроорганізмів, грибів тощо через виділення ними у навколишнє середовище специфічних біологічно активних речовин (фітонцидів, антибіотиків, токсинів), які пригнічують або стимулюють розвиток інших організмів.
2. (у сільському господарстві) Такий, що стосується використання знань про алелопатію для регулювання росту культурних рослин, боротьби з бур’янами або планування сівозмін.
1. (генетика) такий, що стосується алелосом — хромосом, які відрізняються за будовою у самців і самок деяких видів організмів (наприклад, статеві хромосоми X та Y у ссавців).
Алелосполія — власна назва села в Україні, що входить до складу Білолуцької селищної громади Сватівського району Луганської області.
Алелотип — різновид алеля (варіанту гена), що визначається за специфічним набором послідовностей ДНК або за наявністю певних молекулярних маркерів у конкретному локусі хромосоми.
Алелотропія — у генетиці: явище взаємного впливу різних алелів одного гена на прояв ознаки, коли наявність одного алеля модифікує (посилює, послаблює або змінює) ефект іншого алеля того самого гена.
1. (у генетиці) такий, що стосується алелотропії — явища, коли один ген впливає на кілька ознак організму.
2. (у біохімії) такий, що стосується алелотропних ензимів — різних форм одного ферменту, зумовлених алельними варіантами одного гена.
1. Назва групи германських племен, що у III–VIII століттях нашої ери мешкали на території сучасного південного заходу Німеччини, Швейцарії та Ельзасу, та дали початок швабській гілці німців; у ранньосередньовічних джерелах також загальна назва німців.
2. У сучасній історичній термінології — середньовічне германське плем’я, яке у V столітті заснувало на території сучасної південно-західної Німеччини, Швейцарії та Ельзасу королівство, що згодом увійшло до складу Франкської держави.
3. (У множині, з великої літери) Назва сучасного об’єднання (спілки) німецькомовних країн для участі у Всесвітніх літніх спеціальних олімпіадах.
Алеманіст — прихильник або послідовник алеманізму, течії в католицизмі XVII–XVIII століть, що виникла у Франції та виступала за обмеження влади папи римського на користь єпископату та національних церков, а також за посилення ролі благодаті у порятунку душі.
Алеманіст — дослідник, фахівець з вивчення алеманських діалектів (алеманнів), групи верхньонімецьких говірок, поширених переважно у південній Німеччині, Швейцарії, Австрії, Ліхтенштейні та Ельзасі.
Алемонтит — власна назва мінералу, різновид природного бітуму (озокериту), що зустрічається в районі Алемонту (Франція).
1. (Ален) — власна назва, ім’я французького походження, чоловічий варіант імені Алена.
2. (ален) — заст. те ж саме, що й оленя, леня (молодий олень).