Словник Української Мови
Звідникувати — діяти як звідник, тобто бути провідником, показувати дорогу або супроводжувати когось, особливо в незнайомій місцевості.
Звідникувати — переносно: виступати в ролі керівника, наставника або порадника в певній сфері, допомагати орієнтуватися в складних питаннях.
1. Той, хто збирає та поширює звідки (таємні відомості, інформацію), донощик, інформатор, стукач.
2. (Заст.) Той, хто складає або веде звід (збірник, перелік, реєстр), літописець, хроніст.
Прислівник, що означає невизначене або невідоме місце, з якого хтось або щось походить, прибуває, з’являється; десь, з якогось місця.
1. Питальний або відносний прислівник місця, що вказує на невизначене або невідоме місце походження, джерело або початковий пункт руху; відповідає на питання “з якого місця?”, “з якого джерела?”.
2. Уживається в складних сполучниках для введення підрядних речень, що виражають обставину місця або джерела інформації, дії.
1. Звідкись, з якогось місця або джерела (невизначеного або невідомого).
2. З якоїсь причини, з якихось підстав (невизначених або невідомих).
1. Питальний прислівник, що вказує на невизначене місце походження, джерело або початковий пункт руху, відповідає на питання «звідки?».
2. Відносний прислівник, що вживається в складних реченнях для зв’язку підрядного речення з головним, вказуючи на місце походження або джерело.
Питальний або відносний прислівник часу, що вживається для визначення моменту початку дії, стану або явища; відповідає на питання: з якого часу? починаючи з якого моменту?
Розмовний варіант прислівника “звідки” у значенні: з якого місця? (застаріле або регіональне вживання).
Прислівник, що вказує на невизначене або невідоме місце, з якого бере початок дія, рух або поява кого-, чогось; з якогось місця.
Прислівник, що вказує на невідоме або неконкретизоване джерело інформації, відчуттів, думок тощо.
Неозначено-місцевий прислівник, що вказує на невизначене, невідоме або будь-яке можливе місце, з якого бере початок дія, рух або походження чогось.