Древослів

Словник Української Мови

звідник

[zʋidnɪk] Іменник

Буква:З

Значення

  1. (Історія) –

    Той, хто збирає та поширює звідки (таємні відомості, інформацію), донощик, інформатор, стукач.

  2. (Історія) –

    (Заст.) Той, хто складає або веде звід (збірник, перелік, реєстр), літописець, хроніст.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. звідник, р. звідника, д. звідникові, з. звідника, о. звідником, м. звідникові, к. звіднику

Більше записів