1. Той, хто збирає та поширює звідки (таємні відомості, інформацію), донощик, інформатор, стукач.
2. (Заст.) Той, хто складає або веде звід (збірник, перелік, реєстр), літописець, хроніст.
звідник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Ось чо му по -грецьки дияволос, тобто перекидник, по -римськи ж traductor, тобто звідник, або перевідник, дане ім’я наклепни кові, по-слов’янськи ж робити наклепи означає те ж саме, що й колотити, змішувати гірке з солодким, і навпаки. Це буває юді, коли замість со лодкого виставляється гірке, і навпаки.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: іменник (однина) |