Словник Української Мови
1. Стосовний до російського та радянського вченого-генетика, селекціонера, географа Миколи Івановича Вавилова (1887—1943), його наукової діяльності, теорій або відкриттів.
2. Пов’язаний з науковими установами, колекціями, нагородами тощо, що носять ім’я М. І. Вавилова (наприклад, Всеросійський інститут рослинництва імені М. І. Вавилова).
3. У ботаніці та генетиці: стосовний закономірностям гомологічних рядів у спадковій мінливості, відкритим М. І. Вавиловим (Вавиловський закон).
Епіталамус — задня частина проміжного мозку, що включає шишкоподібну залозу (епіфіз), поводки та габенулярні ядра; бере участь у регуляції циркадних ритмів, сну, емоційних реакцій та деяких ендокринних функцій.
Власна назва, що походить від прізвища видатного радянського генетика та ботаніка Миколи Івановича Вавилова (1887—1943), з додаванням суфікса -ович; використовується для позначення гібридів, сортів, наукових понять або об’єктів, названих на його честь.
Назва міжнародної наукової премії, що присуджується за видатні досягнення в галузі генетики, селекції та рослинництва.
1. Виявляти героїзм, поводити себе як герой, відважно чи самовіддано діяти в складних, небезпечних умовах.
2. (У розмовному вживанні, часто іронічно) Намагатися виглядати героєм, вихвалятися перед кимсь своєю відвагою чи витривалістю; бравирувати.
Вавило — застаріла назва міста Вавилон, стародавньої столиці Вавилонії, розташованої в Месопотамії (територія сучасного Іраку).
Вавило — переносно, книжне: символ розкоші, гріховності та духовного занепаду, а також місце суцільного безладдя і плутанини (за біблійними образами).
1. Який стосується епіталамі, тобто вірша, пісні або музичного твору, присвяченого весіллю та подружньому життю, що виконувався на весіллі в античні часи.
2. Який має урочистий, радісний характер, властивий весільній пісні або оді; весільний, шлюбний.
1. (істор.) Стародавнє місто в Месопотамії, столиця Вавилонського царства, великий культурний, торговельний і політичний центр; символ могутності та розкоші.
2. (перен., книжн.) Місце розпусти, гріховності, морального занепаду або надмірної розкоші.
3. (перен., рідк.) Суматоха, безладдя, галас, плутанина (зазвичай у виразі “вавилонське стовпотворіння”).
1. Проявляти героїзм, чинити героїчні вчинки; поводити себе як герой.
2. (переносно) Хизуватися, вихвалятися своїми вчинками або якостями; удавати з себе героя.
1. (від “вабити”) Застарілий прислівник, що означає спосіб дії: привабливо, принадливо, так, що вабить, приманює, притягує увагу або бажання.
2. Уживається для характеристики приємного, м’якого та спокусливого вигляду, смаку або запаху чогось; апетитно, смачно, принадливо.
Епіталама — урочиста пісня або вірш на честь весілля, що виконувався під час весільного обряду в Стародавній Греції та Римі, а згодом став літературним жанром.
Епіталама — літературний твір (поезія або проза) урочистого, панегіричного характеру, присвячений подружжю, їхньому шлюбу та коханню.