Словник Української Мови
Конкретика — те, що існує реально, має чіткі, певні ознаки та властивості; конкретне явище, факт або обставина, на відміну від загальних міркувань або абстракцій.
Конкретика — сукупність конкретних, практичних деталей, фактів або даних щодо якоїсь справи, питання чи ситуації.
1. (розм.) Конкретний, чітко визначений факт, деталь або обставина; те, що стосується суті справи, а не загальних міркувань.
2. (перен., жарт.) Про людину, яка воліє чіткі, конкретні формулювання, факти та дії, а не абстрактні розмови.
1. Набувати конкретності, чіткості, ставати більш певним, детальним, виразним (про думки, плани, ідеї тощо).
2. Виявлятися, знаходити своє реальне втілення, матеріалізуватися в чітких формах, ознаках або діях.
3. (У логіці та філософії) Переходити від абстрактного, загального уявлення до визначеного, індивідуального поняття або предмета.
1. Робити щось конкретним, точним, визначеним; уточнювати, деталізувати загальне положення, думку, план тощо.
2. Надавати чітких, реальних ознак, форм; втілювати абстрактну ідею в конкретний образ або приклад.
1. Дія за значенням дієслова “конкретизувати” — надання чіткості, визначеності, предметності чомусь загальному або абстрактному; уточнення, деталізація.
2. Процес або результат такого уточнення, що веде до чіткішого розуміння, вираження або визначення предмета, явища, поняття.
Властивість або стан того, що є конкретизованим, тобто визначеним, уточненим, набуло чітких ознак, меж або деталей.
Який набув чіткості, визначеності, деталізації; уточнений, деталізований.
Який виражений у конкретних, матеріальних формах; матеріалізований, втілений.
1. Дія за значенням дієслова «конкретизувати»; надання чому-небудь конкретного, точного, предметного характеру; уточнення, деталізація.
2. Результат такої дії; конкретне, уточнене положення, твердження, деталь.
Конкресценція — у біології та медицині: зрощення, з’єднання окремих частин або органів (наприклад, суглобів, хребців, пальців) внаслідок патологічного процесу або вродженої аномалії.
Конкресценція — у геології: процес зрощення мінеральних зерен або уламків гірських порід при їхньому перекристалізації або цементації.
Конкресценція — у хімії та фізиці: зрощення дрібних частинок (крапель, кристалів) при їхньому зіткненні в дисперсних системах, що призводить до укрупнення.
Конкременти — утворення щільної, кам’янистої структури, що виникають у порожнистих органах або протоках людини та тварин внаслідок патологічного відкладення солей (наприклад, нирковий камінь, жовчний камінь).