1. (розм.) Конкретний, чітко визначений факт, деталь або обставина; те, що стосується суті справи, а не загальних міркувань.
2. (перен., жарт.) Про людину, яка воліє чіткі, конкретні формулювання, факти та дії, а не абстрактні розмови.
конкретик
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |