Древослів

Словник Української Мови

  • обувати

    1. Надівати взуття на ноги (собі або комусь іншому).

    2. Забезпечувати когось взуттям.

    3. Техн. Насаджувати, натягати щось на іншу деталь для захисту, зміцнення або інших цілей (наприклад, обувати колесо шиною).

  • розтесаний

    1. Який був підданий тесанню, обтесуванню для надання певної форми, оброблений теслею; обтесаний.

    2. Розширений, збільшений у ширину або об’ємі шляхом видовбування, витесування; розширений тесанням.

    3. Перен. Про людину: який набув певних навичок, ввічливості, став більш вихованим, кмітливим; обтесаний.

  • обуватися

    1. Надівати на ноги взуття або одягатися в певний спосіб, одяг (розм.).

    2. Забезпечувати себе взуттям, купувати собі взуття.

    3. (у 3-й особі) Про взуття: бути таким, що його надягають на ноги, відповідати за розміром, типом тощо.

  • розтесання

    1. Дія за значенням дієслова “розтесати” — обробка деревини шляхом зняття шару за допомогою тесла або сокири для надання заготовці потрібної форми, ширини чи гладкості.

    2. Результат такої дії — стан обтесаної, розширеної або обробленої дерев’яної деталі; місце, де матеріал був розтесаний.

    3. Переносно — розширення, збільшення обсягу чи масштабу чогось (наприклад, проекту, ідеї, тексту).

  • обувачка

    1. Рідкісне діалектне позначення жіночої істоти (людини або тварини), яка щойно народила дитинча.

    2. У спеціалізованій літературі (етнографія, історія побуту) — традиційна українська дерев’яна колодка або форма, що використовувалася при виготовленні або ремонті взуття для натягання та збереження його форми.

  • розтесати

    1. Тесаючи, розширити, розробити, зробити ширшим або глибшим (про щілину, отвір тощо).

    2. Обтесавши з різних боків, надати певної форми; обробити тесанням.

    3. Перен., розм. Зробити когось більш кмітливим, розвинути, вишколити; надати комусь лоску, ввічливості.

  • обув’я

    1. Загальна назва предметів, які надягають на ноги (чоботи, туфлі, кросівки, капці тощо) для їх захисту, зручності або прикраси.

    2. Сукупність таких предметів, що є у когось, або партія таких виробів у торгівлі чи виробництві.

  • розтесатися

    1. Розширитися, розколотися внаслідок тесання, розпилювання або від природних причин (про деревину).

    2. Розсунутися, стати ширшим, вільнішим (про одяг, взуття).

    3. Розігнатися, набрати швидкості (про транспортний засіб).

    4. Перен. Стати розв’язним, зухвалим, нахабним у поведінці, втратити сором’язливість.

  • розтиканий

    Розтиканий — такий, що розтікається, поширюється на великій площі (про рідину, газ, світло тощо).

    Розтиканий — такий, що має розпливчасту, нечітку форму; невиразний, невизначений.

    Розтиканий — переносно: такий, що не має чіткості, послідовності, логіки; незосереджений, повільний (про мислення, мову, стиль).

  • обуда

    1. (діал.) Те саме, що обуд — дерев’яна колода, довгаста посудина з видовбаного стовбура дерева, корито.

    2. (діал.) Велика дерев’яна миска або чаша.

    3. (діал.) Родовище корисних копалин, що має видовжену, лінзоподібну форму; жила.