1. Берберт — власна назва, що може стосуватися прізвища або топоніма (наприклад, назви населеного пункту), але не є широковживаною в українській мові та не має закріпленого лексикографічного визначення в загальновживаних словниках.

2. У спеціалізованому контексті (наприклад, історичному чи літературному) може вживатися як власна назва персонажа чи місцевості, значення якої визначається конкретним джерелом.

1. Представниця берберських народів — автохтонного населення Північної Африки, що розмовляє мовами берберської групи.

2. Заст. Тонка вовняна тканина, що використовувалася для пошиття верхнього одягу; одяг із такої тканини.

1. Алкалоїд, що міститься в коренях та корі барбарису, жовтодзюбика та деяких інших рослин; застосовується в медицині як жовчогінний засіб.

2. Хімічна сполука (C₂₀H₁₈NO₄⁺), представник ізохінолінових алкалоїдів, що має жовтий колір та гіркий смак.

1. Етнічна група, що населяє переважно північні регіони Африки (Магриб), а також представники цієї групи; споріднені народи, що розмовляють берберськими мовами.

2. Загальна назва мов берберо-лівійської гілки афразійської (семіто-хамітської) мовної сім’ї, поширених серед берберських народів.

1. Представник одного з народів, що населяють Північну Африку (переважно Марокко, Алжир, Туніс, Лівію, Мавританію), а також частину сучасних держав Західної Африки; автохтонне населення цього регіону.

2. Назва групи споріднених мов (тамазигт, ташелгіт, кабільська та ін.), що належать до берберо-лівійської гілки афразійської мовної родини і поширені серед берберських народів.

3. (у значенні прикметника) Стосунний до берберів або берберських мов; властивий їм.

1. Рідкісна назва рослини з родини бобових, відомої як берізка польова (Convolvulus arvensis), що є звичайним бур’яном з білими або рожевими квітами.

2. Застаріла або діалектна назва рослини звичайний дзвоник (Campanula), трав’янистої рослини з характерними дзвіноподібними квітами.

3. У народній творчості та поезії — символічна назва для квітки, що асоціюється з дзвіночком або ніжністю.

Бербанкіт — власна назва мінералу, різновиду уранової смолки (настурану), який вперше був знайдений у Бербанку (Каліфорнія, США) і названий на честь цієї місцевості.

1. У юдаїзмі — благословення, молитва, що містить прославляння Бога та прохання про Його милість; також коротка урочиста формула, яка вимовляється під час здійснення релігійних обрядів або в побуті.

2. У переносному значенні — щось дуже цінне, бажане, що приносить радість або удачу (зазвичай у виразі «справжня бераха»).

1. Мінерал класу фосфатів, гідратований фосфат заліза з формулою Fe²⁺Fe³⁺₂(PO₄)₂(OH)₂·4H₂O, що утворює призматичні кристали або сфероліти зеленувато-синього, блакитного, сіро-зеленого кольору; зустрічається в зонах окиснення родовищ залізних руд.

2. Власна назва мінералу, названого на честь німецького мінералога-аматора Вільгельма фон Берауна (Wilhelm von Berau).

1. (геогр.) Річка в Західній Україні, права притока Дністра, що протікає територією Львівської та Тернопільської областей.

2. (геогр.) Село в Україні, у складі Тернопільської області.