Словник Української Мови
Олігосахариди — вуглеводи, що складаються з невеликої кількості (від двох до десяти) залишків простих цукрів (моносахаридів), з’єднаних глікозидними зв’язками.
Олігосахариди — природні або синтетичні сполуки, що часто виконують функції пребіотиків у харчових продуктах та живих організмах, сприяючи розвитку корисної мікрофлори кишечника.
1. Трос, що проходить уздовж щогли на вітрильному судні, за який можна триматися під час роботи з вітрилами у штормову погоду або під час руху по палубі.
2. Поручень, страхувальний трос або ланцюг, натягнутий уздовж борту судна, місць роботи на висоті чи в небезпечних зонах для запобігання падінню людей за борт або з висоти.
Олігоспермія — захворювання, патологічний стан у чоловіків, що характеризується зниженою кількістю сперматозоїдів в еякуляті порівняно з нормою.
1. Який має рифлі, тобто поздовжні або поперечні виступи, жолобки, борозенки на поверхні для кращого зчеплення, міцності або декоративного ефекту.
2. Утворений рифлями, що чергуються з заглибленнями; борозенчастий, жолобчастий.
Олігостеатоз — патологічний стан, при якому спостерігається недостатнє або знижене виділення шкірного сала (себуму) сальними залозами, що призводить до надмірної сухості шкіри, її лущенню та подразненню.
Властивість або стан предмета, що має рифлі, борозни, хвилясту або ребристу поверхню.
Сумарна характеристика поверхні, що описує наявність, частоту, глибину або форму рифлень (у техніці, матеріалознавстві).
1. (геол.) Пов’язаний з оліготоном, що стосується оліготону — водного розчину, в якому переважають іони натрію та хлориду, але є також сульфати та карбонати.
2. (геол.) Утворений за участю оліготону або властивий йому (про седиментаційні породи, процеси тощо).
1. Технологічна операція або результат обробки поверхні металевих, скляних, пластмасових тощо виробів, що полягає у нанесенні регулярних, зазвичай паралельних борозенок, канавок або виступів для надання шорсткості, декоративності або зручності утримання.
2. Властивість або стан поверхні, що має такі борозенки, канавки або виступи; рифлена структура.
3. У сільському господарстві — спосіб обробки ґрунту, при якому різками ґрунтообробного знаряддя утворюються неглибокі, щілиноподібні борозни без обертання пласта.
Оліготрихія — рідкісне захворювання, при якому спостерігається вроджена або набута недостатність росту волосся на тілі, що проявляється його рідкістю, тонкістю та уповільненим ростом.
1. (географія) Місто в окрузі Берген, штат Нью-Джерсі, США.
2. (морська термінологія, заст.) Рідкісний варіант написання слова “рифлі” (від англ. reeflee) для позначення спеціального вітрила або способу його закріплення.
3. (текстильна промисловість) Технічний термін для позначення різновиду поперечно-стрічкового верстата або типу тканини, виробленої на ньому (від англ. repp, rep).