Задеркотати — почати деркотати, видавати різкі, переривчасті звуки, схожі на деркання (наприклад, про механізм, птахів тощо).
-
задерикуватість
Властивість задерикуватого; схильність до зарозумілості, зухвалості, зарозуміла поведінка.
-
задерикувато
1. У спосіб, властивий задерикуватим людям; зухвало, зарозуміло, зверхньо.
2. (переносно) Про стиль поведінки, манеру говорити тощо: викликаючи, демонстративно, з викликом.
-
задерикуватий
1. Який задирає носа, поводиться зухвало, зарозуміло; зарозумілий, пихатий.
2. Який виражає зарозумілість, зухвалість; зухвалий, зарозумілий (про вигляд, поведінку тощо).
-
задерика
Задерика — власна назва українського народного танця жвавого, гопакоподібного характеру, поширеного на Чернігівщині та Сумщині, який виконується переважно чоловіками й відрізняється технічно складними, видовищними стрибками та трюками («задиранням» ніг).
Задерика — музична пісенно-танцювальна форма, що супроводжує однойменний танець, яка має чітку ритмічну структуру та специфічний мелодійний рисунок.
Задерика — власна назва народної музичної пісенно-інструментальної композиції (найчастіше для сопілки або скрипки з супроводом бубна чи барабану), створеної для виконання цього танцю.
-
задержуючий
1. (від дієслова “задержувати”) Той, хто або те, що затримує когось, щось, перешкоджає вільному рухові, розвитку або здійсненню чогось.
2. (у техніці, спеціальних термінах) Пристрій, механізм або елемент, призначений для тимчасової зупинки, фіксації або регулювання руху, процесу (наприклад, задержуючий гальмівний механізм).
3. (у переносному значенні) Той, що сповільнює, відтягує настання або завершення якоїсь події, дії (наприклад, задержуючі обставини).
-
задержуватися
1. Тривалий час перебувати десь, не відходити, залишатися на місці.
2. Приходити кудись із запізненням, не вчасно, не встигати в призначений час.
3. Бути затриманим, арештованим правоохоронними органами на підставі підозри або порушення закону.
4. (перен.) Зупинятися, затримуватися (про погляд, думки тощо).
-
задержувати
1. Тримати когось або щось на місці, не давати рухатися далі або виходити; спиняти, затримувати.
2. Не віддавати, не передавати вчасно; утримувати у себе на певний час.
3. Арештувати, брати під варту на підставі закону або рішення уповноважених органів.
4. Не давати чомусь розвиватися, просуватися; гальмувати, уповільнювати.
5. Утримувати частину чогось (наприклад, коштів) для певних цілей; робити відрахування.
-
задержування
1. Дія за значенням дієслова “задержувати” — примусове або тимчасове позбавлення особи свободи пересування, як правило, уповноваженими органами (правоохоронцями, прикордонниками тощо) на підставі закону.
2. Процес або результат утримання, зупинки, перешкоджання руху чи розвитку чогось (наприклад, задержування води греблею, задержування розвитку хвороби).
3. (У техніці, механіці) Дія, спрямована на запобігання несанкціонованому або небажаному руху, відкриттю, зміщенню деталі, механізму (наприклад, задержування дверей, засувки).
-
задержка
1. Дія за значенням дієслова задержати — примусове або тимчасове утримання когось, перешкоджання вільному пересуванню або діяльності.
2. Порушення встановленого графіка, запізнення, несвоєчасне здійснення чогось (наприклад, задержка рейсу, задержка виплати).
3. У техніці — короткочасне відстрочування, зсув у часі певного процесу або сигналу для узгодження з іншими процесами.
4. У медицині — затримка, порушення нормального терміну настання фізіологічного процесу (наприклад, задержка розвитку, задержка менструації).