drevosliv.com

Словник Української

  • аліс

    1. Жіноче особове ім’я, що походить від старофранцузького варіанту імені Адель (Adelais) або від германського імені Adalheid (Адельгейда), що означає “благородна”, “шляхетного роду”. Поширене в англомовних та інших країнах.

    2. Назва головної героїні казок Льюїса Керролла “Аліса в Країні Чудес” (1865) та “Аліса в Задзеркаллі” (1871), яка стала одним з найвідоміших літературних образів у світовій культурі.

    3. (у переносному значенні) Символ дитячої допитливості, невинності та подорожі у фантастичний, абсурдний світ; персонаж, що асоціюється з ситуацією потрапляння в дивовижну чи хаотичну реальність.

  • аліса

    1. Жіноче особове ім’я, що походить від старофранцузького Adelais, яке має давньонімецьке коріння і означає “благородна”, “шляхетного роду”.

    2. Літературний персонаж, головна героїня казок Льюїса Керролла “Аліса в Країні Чудес” (1865) та “Аліса в Задзеркаллі” (1871), дівчинка, яка потрапляє до фантастичних світів.

    3. У переносному значенні — символ дитячої допитливості, невинності та подорожі у світ фантазії, часто використовується в культурі та мистецтві для позначення персонажа, що опиняється в абсурдному чи вигаданому середовищі.

  • алкалітерапія

    Алкалітерапія — метод лікування, заснований на вживанні лужних (алкалічних) речовин або продуктів з метою зниження кислотності організму та покращення загального стану здоров’я.

  • алкалітрофний

    1. (у біології, екології) Про організми, переважно бактерії та археї, які живуть і отримують енергію в лужних (алкалійних) середовищах з високим рівнем pH, але не використовують для життєдіяльності органічні речовини, отримуючи енергію з окиснення неорганічних сполук (наприклад, сірки, водню, заліза).

    2. (у геохімії, гідрології) Про середовище (наприклад, джерело, водойму, ґрунт), яке є лужним і містить мінеральні речовини, доступні для живлення автотрофних організмів.

  • алкаліфільний

    1. (біол., мікробіол.) Про мікроорганізми: такий, що здатен до активного росту та життєдіяльності в середовищі з високим рівнем лужності (pH > 9).

    2. (біохім.) Про фермент або білкову речовину: такий, що проявляє максимальну каталітичну активність або стабільність у лужному середовищі.

  • алкалоз

    Алкалоз — порушення кислотно-лужної рівноваги в організмі, що характеризується надмірним накопиченням лужних речовин або втратою кислот, що призводить до зростання pH крові та тканинної рідини.

    Алкалоз — стан, протилежний ацидозу, який може бути метаболічним (спричинений порушенням обміну речовин) або респіраторним (дихальним), викликаним надмірним виведенням вуглекислого газу через прискорене дихання.

  • алкалоїдовмісний

    1. Який містить у собі алкалоїди (органічні сполуки, переважно рослинного походження, що мають фізіологічну активність).

  • алкансульфокислота

    Алкансульфокислота — органічна сполука, що є похідною алкану (насиченого вуглеводню), в молекулі якого один або кілька атомів водню заміщені на сульфогрупу (-SO₃H). Ці кислоти є сильними органічними кислотами, подібними за силою до мінеральних кислот, та широко використовуються в промисловості як поверхнево-активні речовини, емульгатори, каталізатори та сировина для синтезу.

  • алкарсин

    Алкарсин — власна назва села в Україні, що входить до складу Білозерської селищної громади Херсонського району Херсонської області.

  • алкатой

    Алкатой — власна назва, що позначає хімічну сполуку, яка є похідним продуктом переробки нафти або вугілля та використовується як промисловий розчинник, паливо або сировина для подальших хімічних перетворень. Термін характерний для технічної та хімічної термінології.

    Алкатой — власна назва, що може позначати конкретну торгову марку або бренд технічної рідини (розчинника, палива) на основі вуглеводнів.