Словник Української Мови
1. Який викликає збудження, сильне хвилювання або емоційне напруження; стимулюючий, що підіймає активність.
2. Який викликає статеве збудження, еротичні відчуття або бажання.
3. (У фізіології, медицині) Який посилює фізіологічну активність органів, тканин або організму в цілому; стимулюючий.
1. Технічний пристрій, елемент електричного кола або речовина, що викликає, ініціює або підтримує певний процес, стан або реакцію (наприклад, збуджувач коливань у генераторі, збуджувач для флуоресцентної лампи).
2. У фізіології та психології — будь-який подразник (стимул) зовнішнього або внутрішнього середовища, що діє на органи чуття, нервову систему та викликає збудження, реакцію або відчуття.
3. У хімії та фізиці — речовина або фактор (наприклад, фотон), що надає системі енергії, необхідної для переходу в збуджений стан або для початку хімічної реакції.
1. Ставати збудженим, набувати стану нервового, емоційного або психічного піднесення, напруження; хвилюватися.
2. (у фізіології) Переходити в активний стан під впливом зовнішніх або внутрішніх подразників (про органи, тканини, нервову систему тощо).
3. (у фізиці) Переходити на вищий енергетичний рівень (про атом, молекулу, частинку).
4. (перен.) Виникати, посилюватися, загострюватися (про почуття, бажання, інтерес тощо).
1. Приводити когось або щось у стан підвищеної активності, емоційного напруження, хвилювання.
2. Викликати, породжувати якесь почуття, переживання, бажання (наприклад, інтерес, цікавість, підозру).
3. Фізіол. Викликати підвищення функціональної активності органу, тканини або організму в цілому; стимулювати.
4. Фіз. Викликати появу електричного струму, електрорушійної сили або магнітного поля; створювати коливання в електричному колі.
5. Юр. Ініціювати, давати початок розгляду юридичної справи, питання; порушувати.
1. Властивість живої тканини, органу чи організму реагувати на подразнення зміною фізіологічного стану, що проявляється у виникненні збудження (імпульсу) і його проведенні; здатність до збудження.
2. (У психології) Вроджена або набута індивідуальна характеристика, що виражається в швидкості виникнення, силі та тривалості емоційних реакцій на подразники.
1. Дія за значенням дієслова “збуджувати”; стан за значенням дієслова “збуджуватися”: приведення до стану підвищеної активності, хвилювання, нервової напруги або емоційного підйому.
2. (Фіз.) Надання елементарній частинці, атому або молекулі додаткової енергії, що переводить їх із основного стану в стан з вищою енергією.
3. (Мед., фізiol.) Приведення до активного стану якого-небудь органу, тканини або системи організму (наприклад, нервової, м’язової) під впливом зовнішніх або внутрішніх подразників.
4. (Тех.) Створення магнітного поля в обмотці збудження електричної машини (генератора, двигуна) постійного або змінного струму.
1. Який може бути збуджений, сприйнятливий до збудження; такий, що легко піддається збудженню (переважно про нервову систему, організм).
2. У фізиці: такий, що може переходити з основного стану в стан з вищою енергією під впливом зовнішнього впливу.
1. Який збуджує, викликає підвищення активності, інтенсивність діяльності (процесів, станів, явищ).
2. Який спричиняє сильне емоційне хвилювання, призводить до стану нервового збудження.
3. (У фармакології) Про лікарський засіб: такий, що посилює діяльність центральної нервової системи або окремих органів.
1. Стан підвищеної психічної або емоційної активності, інтенсивної реакції на подразники, що характеризується напруженістю, неспокоєм, посиленням фізіологічних процесів.
2. Фізіологічна активність органу, тканини або клітини, що виникає у відповідь на подразнення і проявляється у вигляді електричних, механічних або хімічних змін.
1. У стані нервового або емоційного збудження, з підвищеною активністю нервової системи.
2. З відчуттям сильного емоційного напруження, захоплення або тривоги.
3. (перен.) Інтенсивно, з підвищеною енергією та активністю (про діяльність, рух тощо).