Словник Української Мови
Генціобіоза — рідкісний дисахарид природного походження, що складається з двох молекул глюкози, з’єднаних бета-1,6-глікозидним зв’язком; зустрічається в деяких рослинах, бактеріях та грибах.
Генціобіоза — власна назва конкретної хімічної сполуки, що використовується як науковий термін у біохімії, хімії вуглеводів та суміжних галузях.
1. Органічна сполука, що містить гідроксильну групу (-OH), приєднану до атома вуглецю, який одночасно утворює подвійний зв’язок із сусіднім атомом вуглецю (C=C-OH); нестійка таномерна форма карбонільної сполуки (кетону чи альдегіду), що знаходиться в динамічній рівновазі з нею через процес кето-енольної таутомерії.
1. Технологічна операція, процес видалення рідини (олії, соку, вологи тощо) з матеріалу шляхом механічного тиску; віджимання під пресом.
2. Результат такої дії — стан матеріалу після опрацювання пресом.
1. Рід рослин родини тирличевих, що включає багаторічні трави з супротивними листками та яскравими (частіше синіми, фіолетовими або жовтими) квітками, поширені в гірських районах; також загальна назва представників цього роду.
2. Лікарська рослина з цього роду (Gentiana), корінь якої містить гіркі речовини і використовується у фармакології та народній медицині для покращення апетиту та травлення.
3. Назва лікеру або бітера, настоянного на корені генціани, що має характерний гіркуватий смак і зелений, жовтий або блакитний колір.
Відпрепарування — процес підготовки біологічного матеріалу (органу, тканини, організму) для детального анатомічного чи морфологічного дослідження шляхом розділення, очищення та виділення його структурних компонентів.
Відпрепарування — результат такого процесу; препарат, отриманий внаслідок препарування.
Еноклофобія — патологічний страх або стійка, ірраціональна панічна огида до великих натовпів людей, переповнених місць або громадських просторів.
1. Дія за значенням дієслова “відпрацювати”; виконання певної роботи, трудових обов’язків для компенсації чогось, відробіток.
2. Період або процес практичного застосування набутих знань і навичок, частина навчального процесу для закріплення теоретичного матеріалу (наприклад, виробниче відпрацювання, педагогічне відпрацювання).
3. У радянській та деяких інших системах — примусова або обов’язкова безоплатна або низькооплачувана громадська праця, яка часто накладалася як покарання або була частиною навчальних програм.
1. Справжній, автентичний, що не є підробкою або наслідуванням; властивий оригіналу.
2. Щирий, природжений, що виражає справжні почуття або наміри; не удаваний.
3. (У медицині) Вроджений, природжений, що виник або існує з народження.
1. (у складних словах) Позначає належність до певного порядкового номера, що виражений числівником з основою на -ен (наприклад: дев’ятий → дев’ятенний, десятий → десятенний).
2. (у математиці, фізиці, хімії) Служить для утворення термінів, що вказують на порядковий номер величини, розміру, ступеня або на наявність певної кількості однорідних одиниць (наприклад: n-ний член ряду, двоєнний кут).
1. Дія за значенням дієслова “відпрацьовувати”; процес роботи для відшкодування, компенсації чогось або виконання зобов’язання.
2. Період або процес роботи, який замінює грошову оплату (наприклад, за позичені кошти, отримані матеріальні цінності).
3. Техн. Процес опрацювання, обробки деталі, матеріалу або системи для досягнення необхідних параметрів, характеристик або стабільної роботи.
4. Розм. Процес вдосконалення, шліфування навичок, прийомів або алгоритму дій шляхом багаторазового повторення, тренування.