Словник Української Мови
1. Розрізати, розсікти щось тверде, застосовуючи значну силу (зазвичай про удар зброєю).
2. Зробити зарубку, насічку, заглиблення на чомусь за допомогою удару різальним знаряддям.
3. Перен. Різко та категорично заявити, висловити щось, наголосити на чомусь без можливості відступу.
Запам’ятовувати щось, засвоювати, закріплювати в пам’яті.
Розуміти, усвідомлювати щось, робити для себе висновок.
1. Запам’ятовувати щось, робити так, щоб інформація закріпилася в пам’яті; засвоювати.
2. Розуміти, усвідомлювати суть чогось; доходити розумом.
1. Розуміти, усвідомлювати щось; збагнути, зрозуміти суть справи або ситуації.
2. Запам’ятати, засвоїти, зафіксувати щось у пам’яті.
3. (У розмовній мові) Помітити, побачити когось або щось, звернути на щось увагу.
1. Запам’ятати, засвоїти, закріпити в пам’яті (щось почуте, побачене, вивчене).
2. Зрозуміти, усвідомити, збагнути суть чогось.
1. (іст.) Особа, яка займалася затягуванням (обробкою) шкір у шкіряному виробництві; чинбар.
2. (перен., розм.) Той, хто навмисно затягує, уповільнює виконання якоїсь справи, ухвалення рішення тощо.
1. (у техніці) Який стосується способу з’єднання деталей за допомогою затяжних скоб, що забезпечують міцне та надійне кріплення.
2. (у будівництві) Який характеризує конструкцію або вузол, де застосовано скоби для затягування та фіксації елементів.
1. (про музичний інструмент) Який має затяжну скобку (спеціальний пристрій для регулювання натягу струн або мембрани).
2. (про конструкцію, механізм) Обладнаний або з’єднаний за допомогою скоби, що затягується.
1. Тривалий, довготривалий, що затягнувся на довгий час (про процес, явище, стан тощо).
2. У медицині: такий, що повільно розвивається або триває довго, переходить у хронічну форму (про захворювання).
3. У військовій справі: такий, що ведеться з упертістю, з затягуванням часу (про бій, оборону).
Затяжко — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Городенківському районі.