Словник Української Мови
Буква
1. Тривалий, довготривалий, що затягнувся на довгий час (про процес, явище, стан тощо).
2. У медицині: такий, що повільно розвивається або триває довго, переходить у хронічну форму (про захворювання).
3. У військовій справі: такий, що ведеться з упертістю, з затягуванням часу (про бій, оборону).
Приклад 1:
Проте вона вступила в затяжний і небезпечний конфлікт із могутнім Римом. Наприкінці І — на початку II ст.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
Якщо сили сторін приблизно одна- кові, то боротьба або приймає затяжний характер, або сторони йдуть на взаємні поступки не виявивши явного (потенційного) переможця. Нарешті, конфлікт може бути зупинений під тиском третьої сили.
— Невідомий автор, “028 Dutkevich Tv Zagalna Psikhologiia Teoretichnii Kurs Tech”