енол

1. Органічна сполука, що містить гідроксильну групу (-OH), приєднану до атома вуглецю, який одночасно утворює подвійний зв’язок із сусіднім атомом вуглецю (C=C-OH); нестійка таномерна форма карбонільної сполуки (кетону чи альдегіду), що знаходиться в динамічній рівновазі з нею через процес кето-енольної таутомерії.