Древослів

Словник Української Мови

  • копальниця

    1. Власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області.

    2. (заст.) Те саме, що шахта, копальня — підземне гірниче підприємство для видобування корисних копалин.

    3. (заст.) Жінка, яка працює у копальні, шахтарка.

  • копальник

    1. Робітник, який займається видобуванням корисних копалин (вугілля, руди тощо) підземним способом; гірник, шахтар.

    2. (заст.) Той, хто копає, риє землю; землекоп.

    3. (перен., рідко) Той, хто наполегливо досліджує, вивчає щось, “видобуває” знання.

  • копальний

    1. Який стосується копання, призначений для копання (про знаряддя, машину тощо).

    2. Який стосується видобування корисних копалин, гірничодобувний.

  • копальневий

    Стосується копальні як підприємства з видобування корисних копалин; властивий копальні, пов’язаний з нею.

    Призначений для роботи в копальні, використання у гірничих виробках.

  • копаловий

    1. Стосовний до Копала, пов’язаний з ним (зазвичай про мінерал або смолу).

    2. Який містить копал, виготовлений з копала (про лаки, смоли тощо).

  • копалини

    Корисні мінеральні утворення земної кори, фізичні властивості та хімічний склад яких дозволяють ефективно використовувати їх у сфері матеріального виробництва, що видобуваються шляхом видобування.

    Видобута, викопана частина корисного мінерального утворення; конкретна партія видобутого мінеральної сировини.

  • копалина

    Корисна мінеральна речовина органічного або неорганічного походження, що залягає в надрах земної кори, на її поверхні або на дні водойм і видобувається для використання в народному господарстві.

  • копал

    1. Тверда природна смола, що використовується для виготовлення лаків, політур та ізоляційних матеріалів; вид іскопаємої смоли.

    2. Дерево тропічних регіонів (родини бобових або цезальпінієвих), з якого отримують цю смолу.

    3. (у значенні власної назви, іст.) Копал — прізвище українського поета-романтика та перекладача XIX століття Івана Копала.

  • копайгородський

    1. Стосунковий до селища міського типу Копайгорода, що розташований у Вінницькій області України, або до його мешканців.

    2. Стосунковий до історичної місцевості Копайгород на Поділлі.

  • копайгород

    1. Місто районного значення в Україні, адміністративний центр Копайгородської селищної громади, розташоване у Вінницькій області на річці Немия.

    2. Історична назва поселення, що виникло в XVII столітті та отримало статус міста в 1938 році; пов’язане з видобутком селітри (копанням “бурилів”) для виробництва пороху, що ймовірно відображено в його назві.