1. Чоловіче особове ім’я грецького походження (грец. Αναστασιος), що означає “воскреслий” або “той, хто воскрес”.
2. Рідкісне прізвище, утворене від однойменного імені.
-
анастасіївна
По батькові жінки або дівчини, утворене від чоловічого імені Анастасій.
-
анастасій
1. Чоловіче ім’я грецького походження (від грец. Αναστασιος — «воскреслий»), що вживається переважно в церковному середовищі або як монаше ім’я; український аналог — Анастас.
2. У контексті церковної історії — ім’я кількох християнських святих, зокрема преподобного Анастасія Синаїта (VII ст.) або мученика Анастасія Перського (VII ст.).
-
анастасійович
1. По батькові чоловіка, утворене від імені Анастасій (рідкісна чоловіча форма імені Анастас); син Анастасія.
2. Прізвище, утворене від того ж імені батька (Анастасій).
-
анастасія
1. Жіноче особове ім’я грецького походження (від грец. ἀνάστασις — “воскресіння”), що означає “воскресла”, “безсмертна”.
2. У християнській традиції — свята мучениця Анастасія, шанована в православ’ї та католицизмі (найчастіше Анастасія Узорозв’язательниця).
3. У літературі та мистецтві — персонаж, образ або символ, що втілює ідею відродження, безсмертя душі або порятунку.
-
анастасович
Анастасович — українське прізвище, що походить від імені Анастас (Анастасій) і належить до категорії патронімічних прізвищ (утворених від імені батька), з суфіксом -ович, який вказує на “син Анастаса”.
Анастасович — поширене прізвище серед української діаспори, зокрема в Хорватії (де записується латиницею як Anastasović) та Сербії, де носії часто належать до етнічних українців (русинів) або мають українське коріння.
Анастасович — прізвище низки відомих осіб, наприклад, хорватського футболіста та тренера українського походження Івана Анастасовича (нар. 1980).
-
анастатичний
1. (у поліграфії) стосовний до анастазису — способу репродукції старовинних друкованих видань шляхом фотографування та подальшого друку з метою точного відтворення оригіналу, включаючи дефекти паперу.
2. (у медицині, рідко) стосовний до анастазису — відновлення, регенерації тканини або органу після ушкодження.
-
анастигматизм
1. Оптична властивість лінзи або системи лінз, за якої промені світла, що виходять з однієї точки об’єкта, збираються в одній точці зображення, усуваючи аберації (зокрема астигматизм і кривизну поля зображення), що забезпечує високу чіткість по всьому полю зору.
2. В оптичному виробництві — характеристика високоякісного об’єктива, корегованого таким чином, що він практично позбавлений астигматизму та інших викривлень.
-
анастигматичний
1. (в оптиці) такий, що позбавлений астигматизму; що дає чітке зображення без спотворень по всій площині поля зору (про оптичну систему, лінзу тощо).
-
анастигматний
1. (в оптиці) такий, що позбавлений астигматизму — аберації оптичної системи, яка викликає спотворення зображення через незбігання фокусів для променів, що поширюються в різних площинах; стосується високоякісних об’єктивів, що дають чітке зображення без спотворень по краях поля зору.
2. (про об’єктив, лінзу) сконструйований такий, що має виправлену астигматичну аберацію та кривину поля зображення, завдяки чому забезпечує різкість зображення по всій площині кадру.