Аутоантитіла — це специфічні білки імунної системи, що синтезуються організмом як реакція на власні антигени, які були пошкоджені, модифіковані або сприймаються інакше.
-
аутоантитіло
Див. статтю «аутоантитіл а».
-
аутогемотерапія
Аутогемотерапія — це метод терапії, при якому для неспецифічного збудження імунних функцій організму пацієнтові вводиться його власна венозна кров шляхом ін’єкції в м’язову тканину або під шкіру.
-
аутогенний
Визначення, що стосується явищ, які мають внутрішнє походження (ендогенні) і не вносяться ззовні; як приклад можна навести аутоантигени (власні антигени організму), що присутні або формуються всередині нього.
Визначення, що описує метод регуляції фізичного та психічного стану за допомогою самонавіювання.
Аутогенне тренування – це терапевтична методика, яка інтегрує прийоми самонавіювання та саморегуляції для відновлення нормальної функції внутрішніх органів, психічного стану тощо.
-
аутодафе
Аутодафе — іменник середнього роду, незмінний. У період середньовіччя так називали публічну страту на багатті, коли спалювали осіб, визнаних інквізицією єретиками, або ж твори, що кваліфікувалися як єретичні.
-
аутодидактика
Див. статтю “автодидактика”.
-
аутоекологія
Аутоекологія — це галузь екології, присвячена вивченню адаптацій окремих видів рослин і тварин до специфіки середовища їх існування та особливостей їхнього способу життя. На противагу демекології та синекології, що досліджують взаємодію з навколишнім середовищем цілих популяцій і складних екосистем, аутоекологія зосереджена на індивідуальному організмі, працюючи на межі з фізіологією.
-
аутоерастія
Див. значення цього терміна у статті «нарцисизм».
-
аутоеротизм
Еротичне почуття, джерелом та об’єктом якого є власна особа.
Це сексуальна енергія, зорієнтована на себе, коли фізичність людини сприймається нею самою як предмет сексуального бажання.
-
атракція
1. У психології та соціології – процес, коли в процесі сприйняття один одним у людей виникає взаємна симпатія, взаєморозуміння та прийняття, що веде не лише до узгодженості вчинків, а й до формування доброзичливих стосунків. Також це почуття чи ставлення однієї особи до іншої, що класифікується як різновид соціальної установки.
2. У фізіології – рухи рук чи ніг у напрямку до корпусу тіла.
3. Західне, застаріле значення – принадливість, привабливість. У лінгвістиці паронімічна атракція – це найчастіший вид так званої народної етимології, що виникає між паронімами; інколи це явище ототожнюють із парономазією.
4. У геодезії – відхилення схилу ваги (виска) під впливом гравітації гірських масивів, щільних порід земної кори чи інших мас із значною вагою.