Словник Української Мови
Буква
1. Місто районного значення в Україні, адміністративний центр Копайгородської селищної громади, розташоване у Вінницькій області на річці Немия.
2. Історична назва поселення, що виникло в XVII столітті та отримало статус міста в 1938 році; пов’язане з видобутком селітри (копанням “бурилів”) для виробництва пороху, що ймовірно відображено в його назві.
Приклад 1:
ÏÎIJËËß кант«Ой,зійшла,зоря— надПочаєвомстала» Дзвоне великий даждьбожий межи обома Бугами у Меджибожі Над екзампеєм святою землею На тіло твоє знесли ми дари сколотський воїн по стрілці для міці поляниндорач псальці з вуздечки у щедрість а полянка змійку браслету у співомовність Міт про козака Мамая 319~А ще Вінниця — у віно Проскурів — у віру Копайгород — у захист Кремінець — у моцарство Кодня — у покару Греми язиком гласним Нечаєм Кармалюком Захорони Русь Дольну золоте Пониззя під блакитною банею А в ній Почаївську Зорю Богоматір опікунку невільниць роксолянок І. Калинець. Невольнича муза ~320 ̲ÑßÖÅÑËΠ1.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”