Каулонема — у ботаніці: стеблоподібна структура у мохоподібних рослин, зокрема у печіночників, що відходить від нижньої частини гаметофіта (заростка) і забезпечує його прикріплення до субстрату та поглинання вологи з ґрунту.

Каулерпа — рід зелених водоростей родини каулерпових, що поширені в тропічних і субтропічних морях; представники мають слоевище з одного багатоядерного клітинного утворення, що може нагадувати стебло, листки та коріння.

Каулерпа — власна назва косметичного засобу (наприклад, крему), що містить екстракт або компоненти згаданої водорості, якому приписують поживні, зволожуючі та омолоджуючі властивості для шкіри.

1. (у філософії та логіці) Відношення між причиною та наслідком; причинність, причинно-наслідковий зв’язок.

2. (у лінгвістиці) Семантична або граматична категорія, що виражає ідею спричинення дії, тобто вказівку на те, що суб’єкт змушує, примушує або дозволяє іншому суб’єкту виконати дію або сам стає причиною певної дії чи стану.

1. У мовознавстві — категорія дієслова, що виражає причинність, тобто вказівку на те, що суб’єкт викликає, змушує або дозволяє об’єкту виконати дію або перебувати в певному стані; причинний (причинно-наслідковий) зв’язок.

2. Дієслово або форма дієслова (наприклад, з каузативним суфіксом -и-, -ува-), що означає викликання, спричинення дії або стану (наприклад, “сушити” — викликати стан сухості, “білити” — робити білим).

1. Філософська категорія, що виражає об’єктивний, необхідний і універсальний зв’язок між явищами, при якому одне явище (причина) за певних умов зумовлює, породжує інше явище (наслідок).

2. У логіці та науці — принцип причинно-наслідкового зв’язку, закономірність, згідно з якою будь-яка подія або стан об’єкта має свою причину.