Значення
-
У мовознавстві — категорія дієслова, що виражає причинність, тобто вказівку на те, що суб’єкт викликає, змушує або дозволяє об’єкту виконати дію або перебувати в певному стані; причинний (причинно-наслідковий) зв’язок.
-
Дієслово або форма дієслова (наприклад, з каузативним суфіксом -и-, -ува-), що означає викликання, спричинення дії або стану (наприклад, “сушити” — викликати стан сухості, “білити” — робити білим).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. каузатив, р. каузатива, д. каузативові, з. каузатив, о. каузативом, м. каузативі, к. каузативе