Словник Української Мови
1. Хімічна речовина, здатна віддавати кисень або приєднувати водень, а також приймати електрони від інших речовин у хімічних реакціях, викликаючи їхнє окиснення.
2. Речовина, що містить кисень і застосовується для інтенсифікації процесів горіння, наприклад, у ракетних паливах.
Ретинотопія — це точне відображення (проекція) сітківки ока у вищих відділах зорової системи, зокрема в первинній зоровій корі головного мозку, при якому сусідні точки на сітківці проєктуються на сусідні ділянки кори, зберігаючи просторову структуру зорового зображення.
1. Хімічний процес, при якому речовина втрачає електрони, збільшуючи свій ступінь окиснення, або взаємодіє з киснем, утворюючи оксид.
2. Викликати появу іржі на поверхні металу (заліза) внаслідок його окиснення під впливом вологи та кисню.
3. У техніці та побуті — покривати поверхню металу шаром оксиду спеціально, для захисту від корозії (наприклад, окиснення алюмінію).
ретинохоріоїдит — запальне захворювання ока, що одночасно уражає сітківку (ретину) та судинну оболонку (хоріоїдею).
1. (про хімічні елементи, речовини) Вступати в хімічну реакцію з киснем, утворюючи оксид; окислюватися.
2. (перен., розм.) Втрачати свіжість, енергію, життєву силу; марніти, в’янути.
1. (іст.) Приміщення для відправлення природних потреб у громадських будівлях, закладах тощо; туалет.
2. (заст.) Відхоже місце, клозет, ров.
1. Назва міста в Японії, адміністративного центру префектури Окітама.
2. Назва групи островів у Японському морі, що належать Японії та входять до складу префектури Окітама.
3. Назва префектури в Японії в період Мейдзі (1871-1876 роки), що існувала на території сучасної префектури Окітама.
1. Військовий відступ, організоване відведення військ із займаних позицій під тиском противника або за стратегічним планом.
2. (Переносно) Поспішний відхід, втеча від когось або від чогось, відступлення від своїх намірів або позицій, часто з почуттям сорому або поразки.
3. (Істор., застаріле) Приміщення для відправлення природних потреб; клозет, нужник.
1. Рідковживана форма родового відмінка множини слова “око” у значенні органу зору (застаріле або діалектне).
2. Рідковживана форма родового відмінка множини слова “око” у значенні вічко, отвір (наприклад, у голці).
3. Рідковживана форма родового відмінка множини слова “око” у переносному значенні джерело, осередок чогось (наприклад, “оків води”).
1. Стосовний до ретиради, призначений для неї (застаріле).
2. У фортифікації: зворотний, тильний (наприклад, про ворота укріплення).