Дістатися, дійти до якогось місця, стану або результату тривалою, часто виснажливою розмовою, переговорюванням.
Довести розмову до якогось небажаного, неприємного наслідку або висновку.
Словник Української Мови
Дістатися, дійти до якогось місця, стану або результату тривалою, часто виснажливою розмовою, переговорюванням.
Довести розмову до якогось небажаного, неприємного наслідку або висновку.
Фахівець з когнітології — науки, що вивчає процеси пізнання, мислення, засвоєння інформації та механізми розумової діяльності людини.
1. Довгою розмовою, балачкою виснажити, стомлювати когось.
2. Розмовляючи, довести до якогось стану або результату.
3. Заст. Договоритися, домовитися про щось після тривалих розмов.
Міждисциплінарна наука, що вивчає закономірності отримання, накопичення, перетворення та використання інформації (знань) людиною, тваринами та штучними інтелектуальними системами; об’єднує підходи психології, лінгвістики, нейронауки, філософії, антропології та штучного інтелекту.
Добазікатися — дієслово доконаного виду, розмовне, рідковживане; означає довести базікання (тривалі, набридливі розмови) до певного результату або логічного завершення.
1. Напрям у психології, що вивчає пізнавальні процеси (сприйняття, пам’ять, мислення, увагу) та розглядає людський розум як систему для переробки інформації, аналогічну комп’ютеру.
2. Міждисциплінарний підхід у філософії, лінгвістиці, антропології та інших науках, що досліджує розум, ментальні процеси та знання як основу для розуміння поведінки та мовлення.
3. У педагогіці — теорія навчання, яка акцентує на активній ролі учня в процесі пізнання, конструюванні знань на основі вже наявного досвіду та розумінні.
добажатися — (заст., діал.) довго та наполегливо просити, благати, домагатися чогось; докучати проханнями.
добажатися — (заст., діал.) дійти до бажаного стану внаслідок тривалих зусиль; добитися, досягти чогось.
Здатність людини до пізнання, отримання, накопичення, структурування та використання знань; сукупність розумових процесів, що забезпечують сприйняття, обробку інформації та взаємодію з навколишнім світом.
У психології та когнітивній науці — властивість вищої нервової діяльності, що охоплює мислення, увагу, пам’ять, мову, уяву та прийняття рішень.
1. (до чого) Поступово долучатися до чогось, приєднуватися до вже існуючої кількості, групи або процесу.
2. (розм.) З’являтися додатково, приплюсовуватися до чогось (про кількість, об’єм тощо).
3. (у безособовому вживанні) Про необхідність або можливість додавання чогось.
1. Стосунний до пізнання, пов’язаний з процесами сприйняття, мислення, пам’яті, уваги та засвоєння інформації; пізнавальний.
2. У психології та когнітивній науці — що стосується вищих психічних функцій, інтелектуальної діяльності людини, обробки знань.