Значення
-
Здатність людини до пізнання, отримання, накопичення, структурування та використання знань; сукупність розумових процесів, що забезпечують сприйняття, обробку інформації та взаємодію з навколишнім світом.
-
У психології та когнітивній науці — властивість вищої нервової діяльності, що охоплює мислення, увагу, пам’ять, мову, уяву та прийняття рішень.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. когнітивність, р. когнітивності, д. когнітивності, з. когнітивність, о. когнітивністю, м. когнітивності, к. когнітивносте