Квацарахі — власна назва села в Грузії, розташованого в Ахметському муніципалітеті краю Кахетія.
Квацарахі — власна назва села в Грузії, розташованого в Душетському муніципалітеті краю Мцхета-Мтіанеті.
Словник Української Мови
Квацарахі — власна назва села в Грузії, розташованого в Ахметському муніципалітеті краю Кахетія.
Квацарахі — власна назва села в Грузії, розташованого в Душетському муніципалітеті краю Мцхета-Мтіанеті.
1. Призначений для дегазації, тобто видалення або нейтралізації отруйних, отруйно-димових, задушливих або вибухонебезпечних газів (їхніх парів, аерозолів) з місцевості, споруд, техніки, одягу, води, продовольства тощо.
2. Пов’язаний із процесом дегазації, що стосується її проведення або засобів для неї.
1. У фізиці елементарних частинок — гіпотетична стабільна частинка, що є носієм темної матерії, запропонована в рамках теорії струн; кватріно вважається одним із кандидатів на роль основної складової холодної темної матерії у Всесвіті.
2. У нумізматиці — історична назва мідного монетного номіналу, що дорівнював чверті іншої монети (наприклад, чверті сольдо), яка карбувалася в Італії та деяких інших європейських країнах у Середньовіччі та в ранній Новий час.
1. (про скло) такий, що втратив властивості кристалічної речовини (трифітності) внаслідок нагрівання та швидкого охолодження; аморфізований.
2. (перен., про людину або її стан) такий, що втратив ясність думки, свідомість; приголомшений, остовпілий.
1. Період в італійському мистецтві та культурі XV століття, що відповідає Ранньому Відродженню (Чинквеченто); час розквіту гуманізму, нових художніх методів і технік у живописі, архітектурі та скульптурі.
2. Мистецтво (живопис, архітектура, скульптура) Італії XV століття як цілісний художній феномен епохи Раннього Відродження.
Девісапробіонти — організми, що живуть у водоймах зі значно забрудненою водою, багатою на органічні речовини, які розкладаються, та з високим дефіцитом кисню.
1. (у спеціальній термінології, зокрема в геології) Розташовуватися, залягати у вигляді окремих ділянок, діллянок (квартир) серед інших порід.
2. (у спеціальній термінології, зокрема в сільському господарстві) Розподілятися, відводитися під окремі ділянки (квартири) для вирощування різних культур.
1. Розміщувати військові частини, підрозділи або окремих військовослужбовців на тимчасове проживання (квартирування) у населених пунктах.
2. Надавати комусь житло для тимчасового проживання, зазвичай у контексті розквартирування військ або службового розміщення.
1. (про хімічні сполуки) Такий, що містить у своєму складі девій — гіпотетичний хімічний елемент, який за старими теоріями вважався складовою частиною деяких металів.
2. (заст., про метали) Одержаний або очищений за участі девію; такий, що, за уявленнями алхіміків, містить у собі елемент девій.
1. Процес розміщення військовослужбовців на постої у приватних домівках або громадських приміщеннях, що здійснювався за наказом військового командування (переважно в історичному контексті).
2. Примусове або обов’язкове заселення людей (наприклад, біженців, службовців) у житлові приміщення, що не належать їм, за розподілом або наказом.
3. (У переносному значенні) Тривале або обтяжливе перебування когось у чужому просторі, нав’язування своєї присутності.