1. У фізиці та математиці — властивість об’єкта або системи, яка є наближеною, неповною або обмеженою симетрією, тобто симетрія, що порушується за певних умов або в певних межах.

2. У кристалографії — близька до ідеальної симетрія кристалічної структури, яка спостерігається на певному масштабі або в певних умовах, але не є точною на атомному рівні.

3. У біології — тип симетрії тіла, при якому його частини розташовані майже дзеркально, але з невеликими відхиленнями від точного симетричного плану.

Властивість об’єкта, яка характеризує його часткову, наближену або обмежену симетрію, коли повна симетрія порушена, але деякі її елементи або принципи зберігаються.

У математиці та фізиці — властивість функції, простору або оператора, що задовольняє умовам, подібним до симетричності, але з певними послабленнями або модифікаціями (наприклад, квазісиметрична відстань або квазісиметричне відображення).

1. У вебпрограмуванні та CSS — умовна назва для конструкцій, які за синтаксисом нагадують селектори (наприклад, псевдокласи чи псевдоелементи), але не вибирають елементи самостійно, а лише уточнюють або стилізують вже вибрані елементи (наприклад, `:hover`, `::before`).

2. У теорії баз даних та інформаційних систем — формальний вираз, що імітує логіку селектора для фільтрації або пошуку даних, але не є повноцінним селектором у строгому сенсі, часто через обмежену функціональність або контекст застосування.

1. У математиці, зокрема в теорії операторів та функціональному аналізі — властивість лінійного оператора в гільбертовому просторі, яка є узагальненням поняття самоспряженості; оператор називається квазісамоспряженим, якщо він подібний до самоспряженого оператора за допомогою оборотного обмеженого оператора.

2. У фізиці (квантова механіка, теорія розсіювання) — властивість гамільтоніана або іншого оператора, що описує систему, яка дозволяє застосовувати методи теорії самоспряжених операторів до певного класу несамоспряжених операторів, що мають реальний спектр.