1. У математиці, зокрема в теорії операторів та функціональному аналізі — властивість лінійного оператора в гільбертовому просторі, яка є узагальненням поняття самоспряженості; оператор називається квазісамоспряженим, якщо він подібний до самоспряженого оператора за допомогою оборотного обмеженого оператора.
2. У фізиці (квантова механіка, теорія розсіювання) — властивість гамільтоніана або іншого оператора, що описує систему, яка дозволяє застосовувати методи теорії самоспряжених операторів до певного класу несамоспряжених операторів, що мають реальний спектр.